Передумови створення та функціонування державного банку розвитку в Україні


В статті здійснено аналіз передумов створення в Україні державного банку розвитку. Визначено диспропорції, що притаманні вітчизняному фінансовому секторі, які визначають низький рівень фінансування інноваційних процесів в Україні. Обґрунтовано ключові деформації вітчизняної банківської системи, які нівелюють її роль у фінансуванні інновацій. Обґрунтовано ключові вимоги до створення державного банку розвитку в нашій країні та визначено принципи його функціонування.

Постановка проблеми. Поточна економічна ситуація в Україні вкотре виокремила найбільш гострі та складні питання, пов’язані з ефективністю реформ у різних сферах в нашій державі. З одного боку, слід визнати, що найбільш гостра фаза економічної кризи на сьогодні подолана та з’явилися перші ознаки економічного зростання. В тім, поточна економічна ситуація є настільки нестійкою, що навіть в короткостроковій перспективі є певні аргументовані побоювання щодо можливості підтримання позитивних економічних тенденцій.

Справа в тому, що з перших років незалежності в вітчизняні реформи відзначалися непослідовністю та фрагментарністю. Доволі часто необхідні трансформації «відкладалися» виходячи з політичної кон’юнктури, можновладці віддавали перевагу тактичним діям, які часто імітували реформи. Насамкінець, побоювання втрати електоральних симпатій ставало пріоритетним фактором у питанні проведення чи відмови від проведення реформ. Внаслідок цього ми маємо складні процеси, що гостро «викристалізувалися » в період кризи 2014-2016 рр., в тому числі – у фінансовій сфері.

Поряд з цим, сучасна модель глобальної конкурентоспроможності держави на одне із перших місць виносить фактор інноваційності. Намагання української влади забезпечити ефективне функціонування фінансового механізму інноваційного розвитку економіки як правило обмежувалися різноманітними деклараціями. Наразі, жодних підстав для оптимізму в питанні перспектив реалізації саме інноваційної моделі розвитку України за умови збереження існуючих принципів функціонування в економіці немає. На часі радикальна зміна підходів і з врахування євроінтеграційних перспектив розвитку нашої держави, і – виходячи з існуючого досвіду реформ в інших країнах. Саме в цьому контексті треба розглядати створення та подальше функціонування державного банку розвитку в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми фінансування інноваційного розвитку економіки України розглядалися в роботах М. Денисенка, О. Диби, Н. Єфремової, О. Мельника, А. Омельченка, О. Паладченко, О. Пилипенка, Ю. Сусіденко, Л. Федулової та ін.. В свою чергу, тематика створення в Україні банку розвитку (в т.ч. – державного) розкрита в працях Р. Зварича, В. Корнєєва, С. Кропельницької, Ю. Прозорова, А. Сироти.

В тім, до цього часу тривають подальші наукові пошуки у цьому напрямкові, що свідчить про недостатню розробленість цієї проблеми, особливо в частині ключових передумов створення та функціонування таких фінансових інституцій на сучасному етапі.

Мета статті – охарактеризувати найбільш значимі передумови створення державного банку розвитку в Україні та ключові пріоритети його діяльності.

Виклад основного матеріалу. Питання про необхідність створення інституцій розвитку в Україні, зокрема – державного банку розвитку, постійно дискутується і в середовищі науковців, і на рівні влади. Активізація дискусії в Україні кожного разу пов’язується з гострою фазою економічних криз, які засвідчують надзвичайно слабку спроможність вітчизняного фінансового сектору в питання ресурсного забезпечення інновацій. Фрагментарність дій держави у цій царині – один із визначальних факторів відсутності інституцій розвитку в Україні на цей момент, а існуючі дискусії щодо правових засад створення державного банку розвитку [1] свідчать про бажання «політизувати» його діяльність у майбутньому.

Загалом, більшість вчених акцентують увагу на аналізові зарубіжного досвіду, що дає можливість окреслити ключові фактори, які обумовлюють необхідність створення державного банку розвитку і в Україні.

Зокрема, Ю. Шаповал в своїй роботі щодо банків розвитку зазначає: «В основному вони спеціалізуються на пільговому фінансуванні інвестиційних проектів. їх головним завданням є створення умов для економічного зростання і стимулювання інвестицій » [2].

Тобто, виходячи зі зворотного, банк розвитку створюється тоді, коли існуючі фінансові інституції не здатні задовольнити попит на фінансові ресурси за прийнятними для економічних агентів параметрами. Зазначимо, що у такому підході слід насамперед звернути увагу на моментів: по-перше, автори роблять акцент на пільговому фінансуванні, що надається банками розвитку; по-друге, діяльність таких фінансових інституцій може стимулювати розвиток фінансового сектору в цілому та сприяти активізації інвестиційної активності.

На наш погляд, «пільговий» принцип надання ресурсів позичальників свідчить, що тільки державні банки розвитку можуть фінансувати окремі пріоритетні для держави напрями, тоді як «звичайні» банківські інституції, що функціонують на комерційних засадах, не можуть забезпечити прийнятну вартість ресурсів.

В іншій роботі вказується: «банки розвитку є інструментом державної економічної політики і відіграють важливу роль у реалізації її стратегічних напрямків. Створення банків розвитку з державним капіталом спрямоване на більш активну участь держави в проведенні структурної економічної політики шляхом масштабних інвестицій у пріоритетні галузі економіки…Відтак особливо ефективними банки розвитку є в умовах відновлення, перебудови, модернізації економіки…» [3].

Як бачимо, в такому підході акцент робиться на імплементації діяльності державного банку розвитку в державну економічну політику. Такий підхід дозволяє суттєво розширити функціональне значення державного банку розвитку, забезпечити синхронізацію його корпоративної стратегії з діяльністю держави у сфері регулювання економіки.

Загалом, зауважимо, що досвід економічно розвинених країн однозначно свідчить на користь аргументації про доцільність функціонування інституцій розвитку в державі. Разом з тим, не треба ігнорувати того факту, що в цілому ряді країн з «транзитивними» економіками, інституції розвитку функціонували в контексті існуючої нерозвиненої інституційної моделі, що суттєво знизило ефективність їх діяльності.

Оцінюючи доцільність створення державного банку розвитку, слід в першу чергу акцентувати увагу на наступних відсутніх та неповноцінних компонентах вітчизняної фінансової інфраструктури.

1. Системна криза банківського сектору, що суттєво знизила його здатність до фінансування економіки. Цілком очевидно, що найбільш явною ознакою банківської кризи в Україні є різке скорочення кількості банків (рис. 1):

В наукових та експертних колах зменшення кількості банків в Україні сприймається по-різному. Очевидно, що з погляду державних регуляторів (насамперед, мова йде про Національний банк України) ситуація подається в контексті «очищення» вітчизняного банківського ринку від неефективних банківських інституцій.

В тім, не заперечуючи вцілому доцільності таких процесів у вітчизняному банківництві, все ж зазначимо, що скорочення банків в Україні несе в собі і численні ризики, пов’язані в першу чергу з втратою довіри з боку споживачів фінансових послуг до банків та слабким контролем за процедурою припинення діяльності банків з боку державних регуляторів. В тім, і інші показники банківництва не дають підстав для оптимізму. З нашої точки зору, в першу чергу слід акцентувати на мінімізації можливостей фінансування вітчизняної економіки банками в існуючих умовах (рис. 2.):

Дані рис. 2 свідчать про існування значних проблем у банківському секторі:

-обсяги вкладень в цінні папери (близько 200 млрд. грн.) свідчать з одного боку про відсутність значного інтересу банків до цього напряму інвестування, з іншого – про відсутність на вітчизняному фінансовому ринку справді інвестиційно привабливих фінансових інструментів;

-кредитний портфель вітчизняних банків «перевантажений» непрацюючими кредитами (в окремі періоди їх частка сягає 50 %), а волатильність макросередовища ускладнює реалізацію кредитної політики банками, знижує попит на позикові ресурси з боку потенційних позичальників.

2. Деформована структура фінансування капітальних вкладень в Україні. На протязі багатьох років капітальні інвестиції в Україні фінансуються переважно за рахунок власних коштів підприємств та організацій (рис. 3):

Дані рис. 3 висвітлюють цілий комплекс складних проблем для України. З одного боку, існуюча структура джерел фінансування є прямим свідченням слабкості інституційної фінансової інфраструктури в Україні. Об’єктивно тільки кредити банки та інші позики відіграють вагому роль у фінансовому забезпеченні капітальних інвестицій. Частка інших джерел фінансування є незначною, що зайвий раз підкреслює відсутність в Україні ефективного фінансового ринку. З іншого, вітчизняний бізнес використовує вкрай обережну стратегію фінансування, орієнтуючись переважно на внутрішні джерела.

3. Суттєвий дефіцит фінансових ресурсів для повноцінної реалізації пакету економічних реформ. Фінансовий «голод» як об’єктивна ознака української економіки доби незалежності парадоксальним чином поєднується з суттєвими проблемами і у сфері економічної інфраструктури, і в контексті технологічного «прориву» промисловості, і з погляду забезпечення інноваційного розвитку України. Для характеристики зазначених тенденцій наведемо окремі факти:

• рівень зносу основних засобів в економіці України за даними 2015 року сягнув критичної межі у 60 %;

• частка експорту машинобудування та суміжних галузей коливається в межах 10-15 %;

• експорт за статтею «Роялті та інші послуги, пов’язані з використанням інтелектуальної власності» складає близько 0,5 % загального експорту послуг.

4. Відсутність в Україні ефективної моделі капітальних видатків за рахунок державного та місцевих бюджетів. За більшістю кількісних характеристик капітальні видатки за рахунок державного та місцевого бюджетів не здатні докорінним чином змінити ситуацію в державі. більше того, однією із ключових проблем залишається ефективність капітальних видатків. Значний рівень «тіньової» економіки, загальновизнані проблеми у сфері корупції ставлять під сумнів можливість ефективних капітальних вкладень державою.

Таким чином, існуюча в Україні ситуація є прямим свідченням необхідності формування ефективних механізмів трансформації заощаджень в інвестиційні ресурси. Одним із можливих варіантів вирішення можливих варіантів – створення в Україні державного банку розвитку.

ВИСНОВКИ

Складні проблеми, що стоять перед Україною на сучасному етапі в політичній, соціальній та економічній площині вимагають швидких та не завжди популярних у населення

реформ. Радикальних змін потребує і фінансовий сектор – ні за кількісними, ні тим більше за якісними параметрами свого функціонування фінансову інституції не відповідають тим задачам, що стоять на сучасному етапі. На наш погляд, створення державного банку розвитку в Україні об’єктивно є вимогою часу. Разом з тим, як свідчить набутий досвід, просте «перенесення» навіть надзвичайно вдалого зарубіжного досвіду не завжди проносить очікувані результати в Україні.

Зважаючи на це, модель створення та функціонування державного банку розвитку повинна бути заснована на наступних принципах:

• мінімізація ролі політичної складової у створенні та подальшій діяльності такої інституції розвитку в Україні;

• реалізація моделі управління з максимально можливим рівнем незалежності менеджерів;

• забезпечення ефективних механізмів формування фінансових ресурсів державного банку розвитку;

• транспарентна інвестиційна політика (з мінімально можливим рівнем вартості запозичень) державного банку розвитку з акцентом на соціально значимі, інфраструктурні проекти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Проект Закону України «Про державний банк розвитку України» [Електронний ресурс] //Верховна Рада України. Офіційний сайт. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1?pf3511=48717.

2. Шаповал Ю. І. банк розвитку як інститут довгострокового фінансування національної економіки України / Ю. І.Шаповал // Економічний вісник Національного гірничого університету. - 2014. - № 2. - С. 28-36.

3. Світовий досвід створення інститутів розвитку: висновки для України (на прикладі державних банків розвитку) [Електронний ресурс]// Національний інститут стратегічних досліджень. Офіційний сайт. — Режим доступу: http:// www.niss.gov.

4. Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс]// Національний банк України. Офіційний сайт. — Режим доступу: http:// www.bank.gov.ua. – Назва з екрана.

5. Статистична інформація [Електронний ресурс]// Державна служба статистики України. Офіційний сайт. — Режим доступу: http:// www. ukrstat.gov.ua. – Назва з екрана.

REFERENCES

1. Proekt Zakonu Ukrainy «Pro derzhavnyi bank rozvytku Ukrainy» [Elektronnyi resurs] //Verkhovna Rada Ukrainy. Ofitsiinyi sait. Rezhym dostupu: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1?pf3511=48717.

2. Shapoval Yu. I. Bank rozvytku yak instytut dovhostrokovoho finansuvannia natsionalnoi ekonomiky Ukrainy / Yu. I.Shapoval // Ekonomichnyi visnyk Natsionalnoho hirnychoho universytetu. - 2014. - № 2. - S. 28-36.

3. Svitovyi dosvid stvorennia instytutiv rozvytku: vysnovky dlia Ukrainy (na prykladi derzhavnykh bankiv rozvytku) [Elektronnyi resurs]// Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen. Ofitsiinyi sait. — Rezhym dostupu: http:// www.niss.gov.ua. – Nazva z ekrana.

4. Osnovni pokaznyky diialnosti bankiv Ukrainy [Elektronnyi resurs]// Natsionalnyi bank Ukrainy. Ofitsiinyi sait. — Rezhym dostupu: http:// www. bank.gov.ua. – Nazva z ekrana.

5. Statystychna informatsiia [Elektronnyi resurs]// Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy. Ofitsiinyi sait. — Rezhym dostupu: http:// www.ukrstat. gov.ua. – Nazva z ekrana.

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  економічна політика, фінансова політика, банківська система, інновації, інноваційна система, банки розвитку, державні банки розвитку

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Коломієць Вадим
аспірант кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org