ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЇ ВІТЧИЗНЯНИХ ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ГЛОБАЛЬНИХ РИНКАХ
Гостра конкурентна боротьба є невід’ємною умовою сучасних глобальних ринків, а світова економіка перетворилася на середовище функціонування стратегій різних суб’єктів. В таких умовах для вітчизняних підприємств об’єктивно постає питання про формування ефективної стратегії розвитку та інструментарію її реалізації. Домінування розвинених країн у економічній та по-літичній сфері змушує українські компанії вдаватися до кардинальних змін у принципах своєї діяльності у глобальному середовищі, відмовлятися від простого копіювання напрацьованих механізмів розвитку.
Зазначимо, що питання стратегічного розвитку підприємств в сучасних умовах досить ґрунтовно розроблено в науковому плані. Зокрема, можна відмітити роботи вітчизняних та зарубіжних вчених – І. Ансоффа, О. Білоруса, Я. Жаліло, А. Задої, Б. Карлоффа, Д. Лук’яненка, Г. Мінцберга, П. Мілгрома, М. Мескона, Є. Панченка, М. Портера, А. Томпсона, М. Хамермеша та інших. Проте низка важливих теоретичних та, в першу чергу, практичних питань мають дискусійний характер та потребують наукового переосмислення. До них, насамперед, необхідно віднести питання обґрунтування ролі стратегічних переваг та можливостей експортноорієнтованих підприємств, їх адаптації до умов глобальних ринків.
Зростання експорту як у абсолютних, так і у відносних показниках є характерною ознакою світової економіки, вплив якої не ставиться під сумнів жодним науковцем. Наголосимо, що кількісна оцінка експортних показників ускладнюється відмінністю методик, що використовуються різними дослідниками (насамперед, міжнародними інституціями), проте можна говорити про існування цілісної картини в цьому питанні, в першу чергу щодо динаміки та перспективного тренду експортних операцій (рис. 1).
Дані рис. 1. однозначно засвідчують зростання світового експорту товарів та послуг протягом 1999-2007 рр., що кількісно характеризується такими параметрами:
· за розглядуваний період абсолютне зростання світового експорту становили 10,06 трлн дол., тоді як відносний показник – 2,41 раза. При цьому різке зростання обсягів світового експорту сталося починаючи з 2003 року, тоді як у 1999-2002 рр. його значення коливалося в межах від 7 до 8 трлн дол. – так якщо протягом 1999-2002 років абсолютний приріст становив 0,9 трлн дол., то за наступних чотири роки він становить більше ніж 6 трлн дол. США;
· привертає увагу такий факт – протягом періоду спостережень світова економіка пережила дві глобальні кризи, які в часовому періоді припали на 2000-2001 рр. та 2007-2008 рр. (остання криза триває і донині). Проте, в ці періоди абсолютно відмінною була реакція світового експорту на кризові явища. Так, якщо у 2001 році спосте-рігалося падіння у порівнянні з попереднім роком, то зараз – лише упо-вільнення темпів приросту. Така ситуація, на перший погляд, є алогічною, адже, як відомо, в періоди світових економічних криз експортний потенціал економічних суб’єктів значно знижується ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ТЕОРІЯ
Бірюк Олександр
аспірант кафедри міжнародного менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»
|
