ГЛОБАЛЬНА ФІНАНСОВА КРИЗА: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ ФІНАНСОВИХ ПОТРЯСІНЬ


Глобальна фінансова криза, свідками якої ми стали, ще довго буде впливати на світову економіку та життя людей практично у кожній країні світу. Чи можна було передбачити такий перебіг подій у світових фінансах? Чи можна було уникнути глобальної фінансової кризи? Як зміниться міжнародна фінансова система після кризи? Як обмежити негативний вплив фінансової глобалізації на національні економіки? Чому Україна стала однією з держав, що най-більше потерпає від цієї кризи? Ці питання сьогодні турбують не тільки вчених економістів, а й пересічних громадян.

Про руйнівні наслідки глобалізації, ймовірність глобальної фінансової кризи попереджали всесвітньовідомі економісти – вчені та практики, серед яких, перш за все, слід відзначити М.Алле [1], П.Герста та Г.Томпсона [2], Д.Гелда та Е.Мак-Грю [3], Дж.Сороса [4], Дж.Стігліца [5], А.Анікіна [6] та ін. Віддамо належне, фахівці не тільки жорстко критикують та піддають сумнівам позитивність глобалізаційних процесів, але й пропонують заходи щодо подолання їх руйнівних наслідків і створення ефективних механізмів недопущення криз.

На особливу увагу заслуговує пропозиція Джорджа Сороса щодо Спе-ціальних прав запозичення (СПЗ) [7, с. 161-167]. Пропонується використовувати емісії СПЗ для надання допомоги розвиткові та забезпечення суспільними товарами у глобальному масштабі. Багатші країни жертвуватимуть свої частки нових емісій, а менш розвинені – додаватимуть усі одержані ними СПЗ до власних грошових резервів. СПЗ можна було б жертвувати лише під попередньо схвалені програми, включаючи ті, що передбачають створення довір-чих фондів з метою забезпечення сус-пільними товарами у глобальному масштабі, а також цільові фонди для створення державно-приватних партнерських товариств. Також Дж. Сорос вважає за доцільне створення міжнародної консультативної ради, що має діяти під егідою Міжнародного валютного фонду (МВФ), проте незалежно від нього. Рада подаватиме списки програм, що заслуговують на підтримку у формі донорських СПЗ, а також висловлюватиме рекомендації щодо пріоритетів, проте вона не розпоряджатиметься витрачанням фінансів. Донори матимуть право вибирати ті пункти підготовленого радою «меню», які їх зацікавили. Існуватиме також окрема ревізійна комісія, що займатиметься моніторингом та оцінюванням програм. Така пропозиція щодо СПЗ, на думку Сороса, поєднає схему збільшення міжнародної допомоги зі схемою збільшення грошових резервів менш розвинених країн.

На думку Стігліца [5, с.205-236], ключовими реформами міжнародної фінансової системи повинні стати такі:

- визнати небезпеку від лібералізації ринку капіталу і короткотермінового руху капіталу, що має небажаний зовнішній ефект – витрати несуть ті, хто не є безпосереднім учасником операцій. Бажаними є втручання у діяльність ринків, зокрема через податкову та банківську системи. Міжнародні фінансові інституції мають спрямовувати свої зусилля на підвищення ефективності цих інтервенцій, а не чинення їм опору;

- реформа процедури банкрутства і заморожування платежів з урахуванням макроекономічних коливань; має бути передбачена реструктуризація та надання більших можливостей для продовження роботи фірми без зміни менеджменту. Проблеми дефолтів по державних боргах є більш складними ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

МАКРОЕКОНОМІКА

Мозговий Олег
д.е.н., професор




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org