Теоретичні моделі структури капіталу корпорації



Актуальність дослідження питань оптимізації структури капіталу акціонерних компаній обумовлюється тим, що на даний час в Україні спостерігається тенденція збільшення залучених ззовні коштів для фінансування господарської діяльності підприємств. Якщо у 2001 році банками надано їм довгострокових кредитів на суму 6,025 млрд. грн., то у 2002 році – 11,661 млрд. грн. [1]. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку у 2001 році було зареєстровано випусків облігацій на загальну суму 0,642 млрд. грн., а у 2002 році цей показник збільшився до 4,275 млрд. грн. [2]. Відбувається поступова зміна структури капіталу українських компаній, в тому числі і акціонерних товариств. Це обумовлює необхідність наукового підходу до однієї з центральних проблем теорії корпоративних фінансів – вибору структури капіталу акціонерної компанії. Дослідження шляхів оптимізації структури капіталу має як теоретичне, так і практичне значення. Але, незважаючи на актуальність теми, в українській економічній літературі вона досліджена порівняно мало. Основна література з теорії корпоративних фінансів, що пропонується до уваги фахівців в Україні, є перекладною і носить навчальний, а не дослідницький характер. У вітчизняних публікаціях основна увага приділяється питанням корпоративного управління, роздержавлення державних підприємств шляхом корпоратизації, банкрутства тощо. Практично відсутні глибокі дослідження щодо вивчення структури капіталу акціонерних компаній. Враховуючи важливість зазначеної проблеми, ціллю даної статті є висвітлення та узагальнення основних теоретичних підходів до структури капіталу акціонерної компанії з метою доведення до широкого кола фахівців існуючих у світі основних теоретичних підходів з цього питання.

Більшість досліджень у області капіталу корпорацій сфокусовані на розмірах залученого капіталу проти власного (акціонерного) капіталу. Саме це співвідношення визначає оптимальність структури капіталу корпорації. Можна стверджувати, що корпорація має оптимальну структуру капіталу в разі максимальної її вартості за умови мінімізації ціни капіталу компанії.

1. Модільяні-Міллер: структура капіталу недоречна

Саме гіпотезу недоречності структури капіталу запропонували вчені-економісти Франко Модільяні і Мертон Міллер, які стали Нобелівськими лауреатами в області економіки відповідно у 1985 та у 1990 роках [3], [4]. Ця гіпотеза викликала дуже бурхливі дебати серед науковців та практиків, які не вщухають й досі. Розглянемо, що ж саме запропонували ці відомі вчені.

При дослідженні цих питань авторами були зроблені наступні припущення.

Припущення 1. Ринки капіталу досконалі. Вся інформація безкоштовна та доступна всім інвесторам одночасно; відсутні витрати на сплату послуг брокерів; інвестори можуть брати кредити за тими ж процентними ставками, що й корпорації; учасники ринку поводяться розумно.

Припущення 2. Ризикованість діяльності компанії може бути виміряна, і компанії можуть бути поділені на групи відповідно до рівня ризику, який ними приймається.

Припущення 3. Усі інвестори формують однакові очікування щодо майбутніх доходів компаній та їх ризикованості.

Припущення 4. Надання кредиту є безризикованим за умови будь-якої заборгованості.

Припущення 5. Корпоративні податки відсутні.

Взявши до уваги наведені вище припущення, Модільяні та Міллер сформулювали і довели наступну теорему, відому як ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

Ганієв Артур
заступник голови правління ЗАТ Холдингова компанія "Укргазгруп"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org