Деякі питання удосконалення управління акціонерних товариств в Україні



У процесі трансформації економіки України серед багатьох проблем її подальшого розвитку виокремлюється парадокс, коли функціонування такої масової форми підприємств, як акціонерна (більше 36 тис. товариств), знаходиться практично в правовому вакуумі, що призводить до чисельних скандалів та правопорушень у сфері корпоративного управління (наприклад, «акціонерні війни» між «Оболонню» та «Сарматом» або незаконні «розмивання» частки держави чи інших груп акціонерів у акціонерному капіталі тощо). Але найбільш вражаючим є те, що акціонування часто не тільки не веде до збільшення інвестування у підприємства, а й зашкоджує цьому процесу. Занадто затягнулося формування нормальної правової бази корпоративного управління, оскільки чинний Закон «Про господарські товариства» (1991 рік) вже давно не відповідає мінімальним вимогам щодо регулювання функціонування діючих акціонерних товариств.

Серед нагальних проблем, які повинні бути вирішені у новому Законі України «Про акціонерні товариства», на особливу увагу заслуговують питання надання реального статусу акціонерного товариства як утворення, що враховує інтереси всіх його учасників. Зазначене вище і є головною метою написання цієї статті, яка включає в себе вирішення таких завдань як підвищення культури корпоративного управління, удосконалення управління акціонерним товариством та посилення правової захищеності окремих груп акціонерів.

Не викликає сумнівів, що для ефективної роботи акціонерних товариств необхідно, перш за все, щоб нормально запрацював ринок цінних паперів. Проте будь-які зміни неможливо проводити, якщо всередині акціонерного товариства не створені передумови для позитивних змін. Створення такої системи в Україні на даному етапі викликає певні складнощі. Десятирічна історія впровадження в Україні корпоративних принципів управління показала, що, незважаючи на масове створення акціонерних товариств, у більшості населення (акціонерів) залишається надзвичайно низький рівень обізнаності щодо принципів корпоративного управління.

Упровадження акціонерних відносин в Україні, на нашу думку, мало один принциповий недолік. Акціонування розглядалося, в першу чергу, як процес демократизації суспільства, тобто залучення всіх громадян України до управління підприємствами, що на практиці виявилося далеко не так (особливо це яскраво проявилося під час проведення загальних зборів на ранніх етапах, коли відбувалися масові порушення акціонерного законодавства і розчарування більшості дрібних акціонерів щодо їх ролі в корпоративному управлінні). Таким чином, «народна приватизація» українських підприємств в більшості випадків закінчувалася невдачею. Максимум для кого вона принесла ефект – це для менеджерів цих підприємств, які, користуючись більш вагомими важелями впливу (трудові відносини), могли фактично повністю розпоряджатися результатами діяльності підприємств, володіючи при цьому незначною часткою акціонерного капіталу.

Аналіз законодавчої бази корпоративного управління приводить до висновку, що акціонери мають дуже мало можливостей брати участь в управлінні акціонерним товариством. Причому реалізація цього права на практиці занадто ускладнена. Акціонери можуть реалізувати право на управління лише через органи товариства, до складу яких вони входять, і лише в межах компетенції цих органів, передбаченої ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ

Єранкін Олександр
кандидат економічних наук, ст. викладач кафедри агропромислових формувань

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org