Модель оптимальної структури інвестиційного портфеля комерційного банку
Інвестиційна стратегія комерційного банку визначає тактику вкладання коштів: скільки і в які цінні папери доцільно ці кошти інвестувати. Така розробка інвестиційної стратегії, перш за все, спрямована на максимізацію доходу від вкладених коштів при мінімізації ціни ресурсів, які використовуються для інвестування, і вибір такого варіанту інвестування, що забезпечить найвищу з можливих дохідність.
До проблеми портфельного інвестування та моделювання оптимального інвестиційного портфеля не раз зверталося багато вчених-економістів Заходу, а саме: Г. Марковітц, Д. Тобін, У. Шарп, Дж. Сінкі. Вітчизняні науковці теж працювали над вирішенням цієї задачі (І. Бланк, В. Вітлінський, А. Мертенс, А. Пересада та ін.).
Однак у роботі комерційних банків на фондовому ринку України класичні методи теорії портфельного інвестування практично не використовуються. У моделях, властивих умовам нашої країни, слід передбачати урахування специфіки вітчизняного ринку цінних паперів, ситуацію на світових фондових ринках, особливості ведення бізнесу українськими комерційними банками.
Спираючись на класичний підхід до моделювання інвестиційного портфеля та врахувавши вищезгадані особливості, змоделюємо оптимальну структуру інвестиційного портфеля комерційного банку, яка базується на таких вихідних припущеннях:
– інвестування розглядається з позицій банку як портфельного інвестора, що намагається сформувати оптимальний портфель активів, а не тільки інвестувати в єдиний визначений тип фінансового інструменту, наприклад в акції;
– визначеність інвестиційного горизонту (два роки).
У запропонованій моделі також припускається, що, маючи на початок періоду певний капітал Qt, банк з усіх можливих активів формує портфель на термін інвестиційного горизонту Т. Отже, для організації інвестиційної діяльності комерційний банк планує включити в портфель такі фінансові інструменти: акції m видів, облігації внутрішньої державної позики n видів з різними термінами обігу, кредити L видів строковості. Інвестиційну діяльність комерційний банк організовує на основі використання власних фінансових ресурсів і можливості отримати міжбанківський кредит при заданих відсоткових ставках. Запозичення міжбанківських ресурсів буде регулюватися Національним банком України через встановлення нормативу Н13 – максимальний розмір отриманих міжбанківських позик, загальний обсяг яких не перевищує трикратного розміру власних ресурсів комерційного банку. Що стосується виходу комерційного банку на ринок облігацій внутрішньої державної позики, то, незважаючи на стабільність курсу облігацій і високу гарантію уряду при їх погашенні, комерційні банки на початку нового століття не були достатньо активними на цьому ринку. Про це свідчать результати аукціонів 2001–2002 рр. Ураховуючи це, включення в інвестиційний портфель банку облігацій внутрішньої державної позики обмежимо 20–30 % від загальної суми коштів, які передбачені на формування інвестиційного портфеля комерційного банку.
Для побудови формалізованої моделі нашої задачі вводимо ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
Іващук Олег
кандидат економічних наук, професор кафедри ЕМММ ТАНГ
Луців Богдан
кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри банківських інвестицій та обліку ТАНГ м.Тернопіль
|
