Інтеграційні пріоритети України на початку ХХІ століття
Національний розвиток, його кількісні та якісні виміри дедалі більше залежать від місця, яке країна забезпечує собі в сучасному світовому економічному просторі. Враховуючи це, політики, вчені-суспільствознавці особливу увагу приділяють неоднозначним процесам, що відбуваються у світовій економіці, зокрема її глобалізації.
Глобалізація економіки як якісно новий етап розвитку інтернаціонального господарства здійснюється через нарощування протиріч універсалізації, транснаціоналізації, регіоналізації і потребує нового, геоекономічного підходу до вироблення політико-економічної стратегії держави. Геоекономіка – це сучасна система глобального управління ресурсами планети та перерозподілом світового доходу.
Домінуючі на сучасному етапі розвитку світового господарства дві діалектично поєднані тенденції – поглиблення економічної глобалізації та посилення регіональних і субрегіональних процесів – все чіткіше окреслюють межі підсистем всесвітнього господарства та визначають нову диспозицію країн у його структурі. Нові незалежні держави всіляко прагнуть увійти і закріпитися в групі країн - лідерів, в яких утверджується постіндустріальна модель економіки. Передумовами такого входження є, по-перше, надання ринковим реформам інноваційного характеру; по-друге, максимальна реалізація потенціалу зовнішньоекономічних зв`язків через ефективну участь в регіональних інтеграційних союзах.
Таким чином, актуальність даного дослідження визначається, насамперед, об`єктивною необхідністю розробки дієвого, науково обґрунтованого механізму поступового збалансованого входження України в систему світового господарства. Він передбачає проходження нашою державою ряду етапів: від поглиблення двостороннього співробітництва, передусім з країнами – стратегічними партнерами, наступної повноправної участі в реально функціонуючих регіональних та субрегіональних інтеграційних об`єднаннях, аж до глобальної інтеграції як стратегічної мети.
Додаткової актуалізації досліджуваній проблемі надає той факт, що вже упродовж 2004–2007 років Україна матиме безпосередній кордон з Європейським Союзом, що відкриває нові можливості для розширення єврорегіонального співробітництва, залучення прямих іноземних інвестицій у вітчизняні регіони, формування спільних транспортних коридорів тощо. Разом з тим для успішної реалізації регіональних проектів, що випливають із статусу «прикордонної з ЄС держави» від України вимагатиметься наявність чіткої регіональної політики, відповідність європейським принципам регіоналізму, прозорість і контрольованість місцевих бюджетів та ін.
Теоретичні аспекти регіоналізації в умовах глобалізації світогосподарських процесів взагалі, а також природа та особливості інтеграційних моделей зокрема достатньо глибоко досліджувалися у працях вітчизняних вчених В.Андрійчука, О.Білоруса, А.Гальчинського, В.Гейця, Б.Губського, Д.Лук`яненка, В.Новицького, Є.Панченка, Ю.Пахомова, А.Поручника, А.Філіпенка та багатьох інших, а також відомих зарубіжних вчених, таких як М.Портер, Й. Шумпетер, Л. Бальцерович та ін.
Значне місце в геоекономічних процесах посіла фінансова сфера. В ній спостерігається максимальна лібералізація пересування короткострокових капіталів у межах єдиної світової системи бірж. Саме це за умов існуючого обмеження торгівлі товарами та послугами, зарегульованості ринків робочої сили, старої системи національних суверенітетів, а також відсутності ...
[Завантажити PDF версію] Ключові слова: | МАКРОЕКОНОМІКА
Загородній Ігор асистент кафедри міжнародного менеджменту КНЕУ
|