Позиціювання інвестора на фінансовому ринку (теоретичний аспект)



Постановка проблеми

Україна стоїть на шляху трансформаційних процесів у економіці. Побудова нового, ринкового механізму потребує докладного дослідження основних наукових досягнень економічної думки та запровадження ефективних схем діяльності як фінансового ринку, так і його окремих суб`єктів з метою забезпечення економічного зростання через пожвавлення інвестиційного процесу. Крім того, важливим питанням зараз є захист прав інвесторів на фінансовому ринку, особливо приватних інвесторів як найменш захищених та найбільш важливих у плані можливого постачання вільних грошових коштів для потреб економіки. Існує багато наукових підходів для вирішення цього питання, але вони переважно розглядають його або з погляду лише фінансового ринку (конкретніше – ринку капіталів), або з позицій і поведінки самого інвестора. Відповідно до сучасного стану розвитку економічної науки, необхідності комплексного підходу і буде розглянуто позиціювання інвестора як необхідного учасника, який забезпечує безперервність інвестиційного процесу.

Аналіз останніх досліджень

Щодо визначення інвестицій можна навести таке узагальнення за Гітманом: «Інвестиція – це засіб розміщення капіталу, який повинен забезпечити збереження або зростання вартості капіталу і (або) принести позитивну величину доходу» [1, 2].

Інструментом, що опосередковує процес вкладання грошових коштів, можуть виступати цінні папери.

Одними з головних учасників інвестиційного процесу є: держава, акціонерні товариства (корпорації) і приватні особи. Держава виступає основним регулятором ринкових відносин; корпорації і приватні особи – відповідно – емітентами та інвесторами.

Основними постачальниками грошових коштів є приватні особи, які взагалі дають інвестиційному процесу більше, ніж беруть від нього.

Говорячи про те, що інвестори вкладають (інвестують) свої грошові кошти, мають зазвичай на увазі, що інвестування – це вкладання тимчасово вільних грошових коштів у фінансові інструменти з метою збільшення їх вартості або отримання доходу.

Розрізняють два типи інвесторів залежно від того, чи управляють вони чужими грошима, чи вкладають власні (відповідно, інституціональні та індивідуальні або приватні). Залежно від цього і ступінь кваліфікації у них різний [2].

За визначенням профессора Суторміної В.М., фінансовий ринок – це економічний простір, на якому відбуваються процеси купівлі-продажу фінансових активів (тимчасово вільних грошових коштів).

Ціни на фінансові активи формуться відповідно до попиту і пропозиції на нього. Визначальним фактором при формуванні ціни є інформація. Відносно до цього існує так звана гіпотеза ефективного ринку, яка говорить про те, що за умов ефективного ринку ціна відображає весь обсяг необхідної інформації [3].

Поряд із гіпотезою ефективного ринку, яка спирається на лінійну парадигму, існує і нелінійна парадигма з так званою теорією хаосу, за якою враховується складність існуючих систем [4].

Шлях проходження певної наукової думки до парадигми можна представити такою схемою (рис.1).

Дійсність, логіка, практика, доцільність – усе це «поточні екзамени» для існуючих учень. Також до них відноситься і відповідна критика. За наявності критики, яка торкається суті питання, нова парадигма змінює застарілу.

За висловом Л.Віл`ямса, відносно ефективності ринку «на найближчу перспективу теорії працюють, але ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

ТЕОРІЯ

Радзієвська Вікторія
кандидат економічних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org