Розвиток світової фінансової системи в умовах глобалізації



Глобалізація – термін, який сьогодні вживається занадто часто і якому надаються найрізноманітніші значення. У цьому дослідженні ми виходимо з того, що цей термін означає глобалізацію фінансових ринків і зростаючий домінуючий вплив на національні економіки глобальних фінансових ринків і транснаціональних корпорацій.

За останні роки світові фінансові ринки суттєво змінилися. Все більше грошей надходить у міжнародний обіг, і нові можливості відкриваються перед потенційними інвесторами та позичальниками. Значно зросла конкуренція у боротьбі за іноземні фінансові ресурси. Серед фінансових потоків домінують зарубіжні портфельні інвестиції, які значно перевищують обсяги ВВП.

Відчутно виріс міжнародний вторинний ринок цінних паперів, бурхливо зросла сек`юритизація кредитних відносин, дуже змінився спектр банківських послуг, з`явилося багато нових кредитних інститутів, їх послуги завжди мають міжнародний вимір.

Глобальні фінансові ринки виникли порівняно недавно. Їхній розвиток починається з нафтової кризи початку 70-х років XX століття до винаходу євродолара. У 80-х роках XX століття темпи розвитку глобальних фінансових ринків прискорилися, а після розпаду радянської імперії вони отримали дійсно глобальний характер.

Все це має відображення в подіях новітньої історії. Останні 20 років були позначені кількома фінансовими кризами: великою міжнародною борговою кризою, що розпочалась у 1982 р. і тривала кілька років; мексиканською кризою 1994 р. і так званим ефектом текили, що вплинув на всі країни Латинської Америки; кризою ринків країн, що розвиваються, 1997 р., яка почалася в Азії й охопила увесь світ, викликавши дефолт у Росії і покінчивши з девальвацією бразильського реала в січні 1999 року. Фінансові кризи значно сповільнили глобалізацію і навіть призвели, в деяких країнах, до зворотного процесу – деглобалізації. Так Аргентина і Чилі змушені були відновити обмеження на рух капіталів, процентних ставок і кредитів. Було знову націоналізовано кілька банків. Країни «центру» в основному не постраждали, тому що кожного разу, коли для них виникала загроза, інститути грошово-кредитного регулювання вживали відповідних заходів для запобігання краху міжнародної фінансової системи. Цього не можна сказати про фінансові системи периферійних країн: вони були розорені. Це викликало величезну нерівність в економічних і фінансових показниках центру і периферії: у той час як на периферії одна криза змінювалася іншою, центр зберігав показову стабільність і продовжував процвітати. Глобальні фінансові ринки створили дуже несправедливі «правила гри». Це зайвий раз підтверджує думку про необхідність створення позитивних стимулів для периферійних країн.

Дослідження проблем глобалізації світової фінансової системи, її причин, форм прояву і наслідків є актуальною задачею сучасної економічної науки та об`єктом пильної уваги провідних дослідників багатьох країн світу, зокрема таких як Д.Беннет, Б.Бійан, М.Вульф, М.Гуітіан, Р.Гаусман, М.Кевін, Р.Дорнбуш, Т.Лейн, П.Маллатралі, Р.Макіннон, А.Лопепес-Мейа, М.Монтес, М.Портен, Т.Тікі та інших.

Серед закордонних досліджень процесу глобалізації міжнародної фінансової системи пріоритетне значення мають роботи М.Фельдштейна, в яких висувається гіпотеза зростаючої фінансової інтеграції. Її суть полягає в тому, що якщо на міжнародному ринку ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

МАКРОЕКОНОМІКА

Руденко Юрій
асистент кафедри міжнародної економіки КНЕУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org