Іпотечні механізми формування кредитних ресурсів банківської системи



Іпотека – явище, яке порівняно недавно увійшло в лексикон вітчизняних науковців, банкірів, підприємців. А з часом це слово набуває все більшого смислу і для пересічних громадян. Закон України «Про заставу» визначає іпотеку як заставу землі, нерухомого майна, при якій предмет застави (земля, житло), залишається у заставодавця або у третьої особи. За Законом України «Про іпотеку», іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця. При цьому іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольняти свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, переважно перед іншими кредиторами боржника у порядку, встановленому цим Законом [1,2].

Поняття іпотеки з`явилось ще за часів Стародавньої Греції (початок VI ст. до н.е.) і вже тоді було пов`язане із забезпеченням відповідальності боржника перед кредитором. Подальший розвиток іпотеки пов`язаний із зародженням і еволюцією капіталістичних відносин [4, с.6]. В Росії і в Україні, як частини Російської імперії, іпотечні відносини почали стрімко розвиватись після реформи 1861 року і досягли свого розквіту в 1910-1915 рр. після проведення аграрної (Столипінської) реформи. За радянських часів операції з іпотечного кредитування припинились через їх суперечність соціалістичному устрою держави.

Нового поштовху в своєму розвитку іпотека набула після отримання Україною незалежності, розбудови ринкової моделі господарювання та втілення у життя низки структурних реформ. Особливо швидкими темпами іпотечні відносини почали розвиватись починаючи з 2000 року, зокрема у сфері житлового іпотечного кредитування [7]. Цьому сприяли такі фактори:

1. Суттєве скорочення кількості житла, збудованого за кошти держави для безоплатної передачі громадянам. Частка коштів державного бюджету у фінансуванні житлового будівництва на сьогодні не перевищує 5%.

2. Збільшення кількості громадян, які потребують покращення житлових умов. На квартирному обліку нині перебуває 1 млн. 700 тис. сімей, середня забезпеченість громадян України житлом за житловою площею на одного жителя у 2-3 рази менша, ніж у розвинених країнах світу [5, c.7].

3. Зростання введеного в експлуатацію житла (з 5,5 млн.кв.м. у 2000 році до 6,1 млн.кв.м. у 2002 році) [7].

4. Покращення економічної ситуації і збільшення доходів у деякої частини населення.

Наслідком впливу зазначених факторів став швидкий розвиток іпотечного кредитування. Протягом 2002 р. портфель іпотечних кредитів, виданих комерційними банками, збільшився на 80%, а в першому півріччі 2003 року – на 40%. Станом на 1 липня 2003 року обсяг виданих іпотечних кредитів становив 3,471 млрд. грн. [7].

Комерційні банки, надаючи іпотечні кредити, вбачають свою вигоду у низькому ризику неповернення кредиту, оскільки він забезпечений нерухомістю. Банк отримує постійних клієнтів, які створюють йому стабільний потік послідовних платежів та належних відсотків за користування кредитами. Суттєвими є винагороди за надання додаткових послуг – оформлення кредиту, надання нотаріальних послуг, юридичного супроводу тощо.

Клієнт вбачає свою вигоду в отриманні кредиту на відносно великий строк при платі за його користування, як правило, нижче середньозваженої на ринку. Таким чином, маючи хоча б 30% вартості квартири і стабільні доходи, він може ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Зарічук Олександр
менеджер АКБ «Аркада»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org