Гарантії дохідності в капіталізованих пенсійних системах



З 1 січня 2004 року набувають чинності нові Закони України, які створюють фундамент вітчизняної пенсійної реформи: «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». Цими законами запроваджується трирівнева пенсійна система, складовими якої є Накопичувальний пенсійний фонд та недержавні пенсійні фонди. Ці фонди діятимуть за одним й тим же принципом – акумулювання коштів та інвестування їх на ринку. Накопичені таким чином пенсійні активи, що складатимуться з пенсійних внесків до таких фондів та віддачі на них від інвестування, становитимуть джерело пенсійних виплат. Запровадження капіталізованих пенсійних систем, основою функціонування яких є накопичення через інвестування пенсійних коштів протягом тривалого часу, ставить актуальне питання забезпечення збереження пенсійних активів. Важливим чинником, що суттєво впливає на ефективність функціонування пенсійних фондів, є інвестиційний результат роботи фонду. Забезпечення дохідності на активи пенсійних фондів є одним з ключових аспектів регулювання діяльності цих небанківських фінансових інституцій. Існують різні засоби досягнення цього: диверсифікація пенсійних активів, регулярна звітність про інвестиційну діяльність пенсійного фонду, встановлення обмежень на склад та (або) структуру активів пенсійних фондів тощо. В цій статті ми приділимо увагу одному з аспектів регулювання інвестиційної діяльності, який не розроблено для умов української системи пенсійного забезпечення, й відповідно який не застосовується в практиці вітчизняного регулювання цієї сфери, – встановленню нормативу мінімальної дохідності пенсійних активів. Дослідження цього питання в сучасних умовах постає дуже актуальним та має практичне значення для цілей розробки адекватного підходу до його регулювання для України.

В Україні ця проблема не розроблялася, виходячи з того, що до недавнього часу пенсійне забезпечення в країні здійснювалося тільки за солідарним перерозподільчим принципом. Із початком проведення пенсійної реформи питання інвестування активів пенсійних фондів та регулювання цього процесу стало привертати увагу вітчизняних науковців. Проблемам державного регулювання інвестування пенсійних активів присвячено роботи А.Федоренка, Д.Леонова, Н. Ковальової та ін.

Дослідженню механізмів гарантування в капіталізованих пенсійних системах багато уваги приділяється в іноземній літературі. Серед іноземних слід відзначити роботи, які проводилися під егідою Світового банку. Аналізу різноманітних підходів до використання гарантій в капіталізованих пенсійних системах присвячено праці Дімітрі Вітаса (Dimitri Vittas), Роберто Роча (Roberto Rocha), Ричарда Хінца (Richard Hinz), Джокуін Гатіерез (Joaquin Gutierrez), Сальвадора Вальдеса-Прієто (Salvador Valdes-Prieto), Івона Сін (Yvonne Sin) та інших.

В національних законодавствах багатьох країн присутні конкретні «відкриті» гарантії результатів діяльності пенсійних фондів. Найбільш поширеним це є в країнах, які здійснили перехід від солідарних систем з установленими виплатами до накопичувальних з установленими внесками. Щоб зробити пенсійні реформи, які передбачали запровадження накопичувальних рівнів, політично привабливими для громадськості, уряди, як правило, пропонували ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

Ковальова Наталія
економіст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org