Федеральна резервна система США: інфраструктура і напрями регулювання
Вивчення структури, функцій та повноважень Федеральної резервної системи (ФРС), творче запозичення досвіду, накопиченого Федеральним резервним банком США у сфері грошово-кредитної політики та ефективності розподілу функцій, може стати у пригоді під час розробки багатьох рішень в області української економіки.
Центральні банки є одними з головних інституцій на фінансових ринках у міжнародному масштабі. Вони встановлюють та підтримують зміни в монетарній політиці, впливають на процентні ставки, розмір та доступність кредиту, розмір грошової маси [1]. Їхня діяльність має прямий вплив не тільки на фінансові ринки, а й на загальний обсяг виробництва та інфляцію в країні.
ФРС була створена у 1913 р. за рішенням Конгресу США з метою встановлення безпечної та гнучкої монетарної та банківської систем. З часом Конгрес США надав ФРС більше повноважень та підвищив рівень її відповідальності за досягнення економічних та фінансових результатів. Як національний центральний банк ФРС виконує багато різних функцій: здійснює таку політику, щоби темп економічного розвитку країни погоджувався з ціновою стабільністю; слугує національним позичальником як остання інстанція та одночасно є відповідальною за запобігання кризам ліквідності; наглядає та регулює банківську систему, банківські холдинги, фінансові холдинги, банки-
члени ФРС, іноземні операції банків США та операції іноземних банків у США. ФРС відіграє головну роль у національній платіжній системі.
Федеральна резервна система складається з Ради керуючих, 12 федеральних резервних банків, 25 відділень, Федеральної комісії з відкритих ринків та консультаційних рад (Федеральна консультаційна рада, Споживацька консультаційна рада, Консультаційна рада з питань розвитку підприємств), що унаочнено на рис.1.
Кожний з 12 округів Федеральної резервної системи має один головний банк федерального резерву. Кожний банк федерального резерву може мати відділення в інших містах власного округу. Місцезнаходження банків та межі округів указано на рис.2.
Федеральні резервні банки Нью-Йорка, Чикаго та Сан Франциско контролюють разом більш ніж 50 відсотків активів (процентні кредити, цінні папери та інші запозичення). Банк Нью-Йорка контролює приблизно 25 відсотків активів Федеральної резервної системи і є найбільш важливим з усіх банків системи.
Кожний федеральний резервний банк є квазісуспільною (частково приватний, частково державний) установою, яка є власністю приватних комерційних банків округу. Одна з вимог до цих комерційних банків – вони мають бути членами Федеральної резервної системи. Для вступу у Федеральну резервну систему комерційні банки зобов`язані придбати частку участі в акціонерному капіталі федерального резервного банку свого округу. Федеральні резервні банки виконують для депозитних установ ті саме функції, що й депозитні установи для клієнтів. Через центральні банки здійснюються основні директиви Ради керуючих.
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
МАКРОЕКОНОМІКА
Бабенко Артем
аспірант кафедри фінансів КНЕУ
|
