Як формується ефективний портфель пенсійних активів



Інвестування в широкому розумінні являє собою будь-який процес, що має на меті збереження та збільшення вартості грошових коштів або інших фінансових активів. Кошти, призначені для інвестування, являють собою інвестиційний капітал. З визначення інвестування випливає важлива роль двох факторів: часу і вартості. Найважливіший принцип інвестування полягає в тому, що вартість активу змінюється з плином часу.

З часом пов`язана ще одна характеристика процесу інвестування – ризик. Хоча інвестиційний капітал має цілком визначену вартість в початковий момент часу, його майбутня вартість в цей момент невідома. Для інвестора ця майбутня вартість є очікуваною величиною. Під інвестиційним портфелем розуміється деяка сукупність активів, що належать фізичній чи юридичній особі або юридичним чи фізичним особам та виступає як цілісний об`єкт управління.

Основні положення теорії формування портфеля були розроблені Г.Марковіцем в 1952 році [1].

Теорія портфеля – це комплексний підхід до прийняття інвестиційних рішень, які дозволяють інвестору класифікувати, оцінювати і контролювати як тип, так і обсяг очікуваного ризику і доходу. Основна задача теорії портфельного інвестування – поліпшити умови інвестування, надаючи сукупності активів такі інвестиційні характеристики, які недосяжні з позиції окремо взятого активу і можливі тільки при їх комбінації. Таким чином, портфель активів є тим інструментом, за допомогою якого інвестору забезпечується необхідна стійкість доходу за мінімального ризику.

Основна ідея моделі Марковіца полягає в тому, щоб статистично розглядати майбутній дохід, що приносить актив, як випадкову змінну, тобто доходи за окремими інвестиційними об`єктами випадково змінюються в деяких межах. Тоді, якщо деяким чином випадково визначити по кожному інвестиційному об`єкту цілком певні ймовірності настання, можна отримати розподіл ймовірностей отримання доходу за кожною альтернативою вкладення коштів. Це отримало назву ймовірнісної моделі ринку. Для спрощення модель Марковіца передбачає, що доходи розподілені нормально.

За моделлю Марковіца визначаються показники, які характеризують обсяг інвестицій і ризик, що дозволяє порівнювати між собою різні альтернативи вкладення капіталу з точки зору поставлених цілей і тим самим створити масштаб для оцінки різних комбінацій. Як масштаб очікуваного доходу з ряду можливих доходів на практиці використовують найбільш ймовірне значення, яке у разі нормального розподілу співпадає з ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

Москвін Сергій
доцент кафедри фінансів Київського інституту інвестиційного менеджменту, кандидат економічних наук

Чернуха Олена
студентка V курсу Київського інституту інвестиційного менеджменту




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org