Удосконалення кредитування сільськогосподарських товаровиробників

Про здобутки та прорахунки аграрної реформи можна довго сперечатися. Вона триває вже не один рік, але навряд чи хтось наважиться сказати, що реформування вийшло на завершальну стадію.

Нині агропромисловий комплекс є однією з найважливіших галузей економіки. В країні 41,8 млн. га (69,3% території) складають сільськогосподарські землі, в сільській місцевості проживає близько 20 відсотків населення. В агропромисловому секторі працює 17 тис. великих підприємств, 42 тис. середніх (фермерських), більше 500 тис. селян обробляють приблизно по 8-10 гектарів без реєстрації юридичної особи, а також 11,5 млн. малих особистих господарств; крім того, на умовах оренди обробляється 22 млн. га земель, в результаті в АПК виробляється 17 відсотків валового продукту країни. Той факт, що 27% від загальної кількості насичених гумусом земель Європи належить українській державі, автоматично ставить її в ранг найбільших аграрних країн [3].

У кожній розвинутій країні розвитку сільського господарства державою приділяється значна увага. Враховуючи цю обставину, Президент України вважає, що обсяги державної підтримки сільського господарства мають становити близько 300 мільйонів американських доларів на рік. Наприклад, видатки на підтримку села в Євросоюзі у кілька разів вищі, близько 90 відсотків бюджету Євросоюзу спрямовується в аграрний сектор. Аналогічно, у країнах Балтії ці витрати складають понад мільярд євро щорічно. Порівняння щодо зайнятих фермерським господарством – також не на користь України: кількість фермерів в Україні у 50 разів менше, ніж у Польщі, і у 15 разів менше, ніж в Угорщині [1].

Насущні проблеми необхідності розвитку сільського господарства обумовлюють потребу збільшення його фінансової підтримки державою з одного боку, а з іншого – удосконалення фінансово-кредитного механізму. Слід наголосити, що уже зроблено ряд ґрунтовних теоретичних досліджень та реалізовано розробки практичного значення. Необхідно вказати на праці таких відомих вчених економістів як: М.Я. Дем`яненко, П.Т. Саблук, І.В. Сало, В. М. Нелеп, В.Г. Андрійчук, М.Й. Хорунжий та ін.

Разом з тим, важливі аспекти перебудови механізму забезпечення аргарного сектору кредитними ресурсами не дістали належного висвітлення. На думку автора, першочерговими завданнями, що потребують вирішення, є:

· дослідження та оцінка ролі держави у формуванні та регулюванні механізмів фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників;

· визначення необхідного розміру державної компенсації фінансовим установам у разі пільгового кредитування аграріїв;

· посилення контролю та моніторингу установ, що займаються кредитуванням аграріїв;

· пропозиція встановлення обов`язкової частки кредитування с/г виробників у сукупній частині кредитних ...

[Завантажити PDF версію]