Рейтингове оцінювання надійності емітентів боргових інструментів на підґрунті нечітко-множинного аналізу


Характерною ознакою активних, високоліквідних фінансових ринків є наявність загальноприйнятої системи класифікації (рейтингування) емітентів боргових зобов’язань (позичальників) за ступенем надійності. Причому універсальною оцінкою надійності (кредитоспроможності) емітента виступає його кредитний рейтинг, який присвоюють спеціалізовані незалежні рейтингові агентства.

Провідні міжнародні рейтингові агентства (зокрема, Standard & Poor’s та Moody’s Investors Service) мають майже сторічний досвід роботи на фінансовому ринку США. У Західній Європі масове рейтингування фінансових інструментів почалося приблизно 15–20 років тому. Можна стверджувати, що загальною тенденцією цивілізованого розвитку ринку боргових зобов’язань є побудова системи відповідних кредитних рейтингів.

Останнім часом механізм рейтингування активно впроваджується й в Україні згідно з Концепцією створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб’єктів господарювання [1].

Основні засади рейтингового оцінювання

Кредитний рейтинг позичальника (або окремого боргового інструменту) по суті є комплексною оцінкою ступеня кредитного ризику, що вказує на ймовірність невиконання (непогашення) відповідних боргових зобов’язань (імовірність дефолту).

Кожний об’єкт рейтингового оцінювання відносять до певного класу надійності, починаючи від найвищого рейтингового класу інвестиційної категорії й до найнижчого класу спекулятивної категорії згідно зі стандартизованою рейтинговою шкалою (в Україні національна рейтингова шкала введена Розпорядженням Кабміну № 208-р від 1.04.2004 [1]).

При цьому, одним з основних проблемних питань рейтингового оцінювання є розпливчастість (нечіткість) критеріїв при визначенні класів (рівнів) рейтингу.

Незважаючи на прагнення рейтингових агентств надавати ринку об’єктивні оцінки, кредитний рейтинг – це лише якісна експертна оцінка, тому досить часто точність деяких наданих агентствами рейтингів викликає сумнів у професійних учасників фінансового ринку.

Рейтингові агентства стверджують, що аналітична процедура рейтингового оцінювання є комплексною. Вона не обмежується лише кількісним фінансовим аналізом статистичних даних (насамперед, аналізом показників фінансової звітності позичальника). Крім цього, вона передбачає вивчення багатьох якісних чинників (якісний аналіз стратегії розвитку та принципів управління суб’єкта господарювання, правовий аналіз особливостей оформлення та забезпечення боргового зобов’язання тощо).

Проте, навіть при розгляді лише частини чинників, що впливають на ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

РИЗИК - МЕНЕДЖМЕНТ

Великоіваненко Галина
к.ф.-м.н., доцент,

Долінський Леонід
к.е.н., ст. викладач.

Рудницька Любов
магістр, КНЕУ




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org