Інвестиційний механізм лізингу: зарубіжна практика та реалії України
Лізинг є інвестиційним механізмом, який у всьому світі використовується для швидкого та ефективного оснащення підприємств новою технікою та технологіями. Для України його актуальність обумовлена необхідністю кардинального збільшення інвестицій в основні фонди підприємств, рівень фізичного та морального зносу яких становить більше 50%, і оновлення їх потребує щонайменше 90 млрд. дол. США1 . Незважаючи на гостру потребу української економіки в розвиненому ринку лізингу, в країні донині немає комплексної програми його розвитку, відчувається дефіцит знань з питань лізингу як на рівні державних службовців, так і серед безпосередніх учасників відносин лізингу (лізингоодержувачів та лізингодавців). У вітчизняній економічній літературі бракує матеріалів, присвячених аналізу сучасної світової практики інвестицій через механізм лізингу, а також дослідженням проблем українського ринку.
Дана стаття базується на матеріалах досліджень питань лізингу російських економістів (Газманова В.Д.2 , Агафонової М.Н.3 , Адамова Н.А. та Тілова А.А.4 , Прилуцького Л.Н.5 ), на даних Європейської асоціації лізингу, щорічника World Leasing Yearbook, досліджень Міжнародної фінансової корпорації, а також аналізі вітчизняного законодавства з питань лізингу.
Робота присвячена розгляду особливостей лізингового інвестиційного механізму, його окремих видів (фінансового та оперативного), огляду ринку лізингових інвестицій західних країн, реалій ринку лізингу України та проблем, що стримують його розвиток.
Інвестиційний механізм лізингу
об’єднує інтереси багатьох суб’єктів економічної діяльності, для кожного з яких лізинг має свої переваги.
· Лізингоодержувач, навіть за обмежених фінансових ресурсів, може повною мірою скористатися вигодами від права користування отриманими у лізинг основними засобами (предметами лізингу). Упродовж дії договору лізингу він сплачує лізингодавцю лізингові платежі, а по його завершенні має право придбати у власність або відмовитися від предмета лізингу. В Україні будь-яка юридична або фізична особа може бути лізингоодержувачем.
· Лізингодавець одержує дохід, надаючи у лізинг предмет лізингу і, залишаючись його власником протягом терміну дії лізингового договору, несе мінімальний ризик непогашення боргу. Лізингодавцем може бути спеціалізована лізингова компанія, банк або будь-яка інша юридична особа.
· Виробники/постачальники обладнання зацікавлені у розвитку ринку лізингових послуг, оскільки це допомагає їм ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ
Рязанова Надія
кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів Київського національного економічного університету
|
