РОЗВИТОК ФОНДОВОГО РИНКУ І ПОЛІТИКА ДЕРЖАВНОГО ДИРИЖИЗМУ В УКРАЇНІ
Процеси становлення і розвитку фондового ринку та системи його державного регулювання в Україні протягом усіх років незалежності оцінюються досить неоднозначно. Відносно нетривалий (в історично-політичному аспекті) період формування основних складових національного ринку цінних паперів зумовлює, з одного боку, певну обмеженість накопиченого нами досвіду, недостатнє його усвідомлення і, як наслідок, наявність проблем щодо раціонального застосування цього досвіду для забезпечення у подальшому більш кардинальних і точних дій держави у сфері розвитку фондового ринку. З іншого боку, з моменту прийняття першого (і донині чинного) базового Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» пройшло вже 15 років, а від створення регулятора ринку цінних паперів – Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку – більше 10 років, що може розглядатися як достатній базис для поглибленого аналізу проблем функціонування системоутворюючих факторів вітчизняного фондового ринку.
Разом з тим слід узяти до уваги такі важливі чинники зазначеного аналізу, як значні зміни міжнародних регуляторних систем, починаючи з удосконалення національних законодавств на розвинених ринках, котрі за сутністю є міжнародними, і закінчуючи уточненням функцій регуляторних інститутів, що пов’язане з глобалізацією та інтернаціоналізацією фондових ринків. Загалом питання визначення місця і ролі держави на фондовому ринку продовжує і на сьогодні залишатися досить дискутивним. Проблеми впливу держави на розвиток фондового ринку у контексті своєрідного державного дирижизму (dirigisme1 ), особливості формування прерогатив державної політики стосовно ринку в умовах трансформаційної економіки розглядаються у працях відомих російських вчених Булатова В.В., Миркина Я.М., Рубцова Б.Б. та інших. Окремі проблемні питання розробки державної стратегії розвитку фондового ринку досліджувалися і продовжують досліджуватися вітчизняними вченими Корнєєвим В.В., Лук’яненком Д.Г., Леоновим Д.А., Мозговим О.М.
Однак поза увагою досліджень залишаються методи формування політики державного дирижизму як спеціальної державної доктрини на фондовому ринку, яка має відповідати імперативам критеріальності, оптимізації та синхронізації процесів розвитку на засадах забезпечення балансу інтересів учасників ринку та держави з пріоритетом інтересів останньої як важливого фактора національно-економічної і фінансової безпеки. Конкурентоспроможність національної економіки, крім іншого, складається з конкурентоспроможності національного фондового ринку, національного ринку капіталу, які, реагуючи на глобальні виклики, залишаються каталізаторами економічного розвитку. Така політика, попри неодноразові спроби змінити ситуацію у минулому, на сьогодні у цілому ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ТЕОРІЯ
Бурмака Микола
к.е.н., доцент кафедри міжнародних фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний факультет імені Вадима Гетьмана»
|
