Концепції банківського регулювання
Ринкові виклики останнього часу, породжені такими сучасними тенденціями розвитку фінансових ринків, як глобалізація, дерегуляція, функціональна інтеграція та фінансові інновації, зумовлюють необхідність вибору оптимальної концепції банківського регулювання.
Питанням концептуальних засад економічного регулювання загалом і банківського зокрема, присвячені роботи таких зарубіжних і вітчизняних науковців, як Р.Бернд, Р.Буайє, П.Бумсма, Р. Гриценко, Л.Каленова, Ю.Козлов, О.Орлюк, В.Поліцатто, І.Попов, Л.Попов, Л.Рикова, О.Романченко та ін. Проте в цих роботах проблеми регулювання розглядаються здебільшого одноаспектно, без систематизації й обґрунтування. Та практика доводить, що концептуальні засади банківського регулювання необхідно досліджувати всебічно, у взаємозв’язку і взаємообумовленості його складових.
В історичному плані дослідники проблем регулювання виходять з так званої холістської1 концепції суспільного зв’язку і водночас не заперечують необхідності чіткого встановлення опосередкованих чинників, якими визначаються колективна та індивідуальна поведінка.
Концепція регуляції з точки зору причинності не обов’язково ув’язана з диверсифікацією втручання держави в економіку [3, с.6,8-12,20-21]. Водночас у вітчизняній літературі склалося достатньо визначене уявлення про грошово-кредитне і валютне регулювання як державне, що виходить від Національного банку України.
У міжнародній практиці існують три основні концепції поведінки органів регулювання банківської діяльності. Це теорія суспільних інтересів, теорія «зрощування» і теорія суспільного вибору.
Згідно з першою теорією – суспільних інтересів – регулюючі органи діють на благо всього суспільства. У випадку, коли ринкові інструменти не працюють, органи нагляду втручаються і роблять те, що найкраще задовольняє інтереси споживачів банківських послуг.
Відповідно до другої теорії регулювання – теорії «зрощування», автором якої є лауреат Нобелівської премії Джордж Стігліц, регулюючі органи переслідують свої інтереси замість інтересів суспільства в цілому. Останньому таке регулювання невигідне, вигоду отримують окремі об’єкти нагляду. Згідно з цією концепцією регульовані суб’єкти намагаються «зростатися» з органами нагляду для отримання вигоди від контрольних заходів. Непоодинокі випадки, коли чиновники з органів нагляду по закінченні строку служби переходять на роботу до суб’єктів їхнього колишнього регулювання.
Прихильники третьої теорії – суспільного вибору – розглядають концепції суспільних інтересів і «зрощування» як крайні випадки. Вони вважають, регулюючі органи мають альтернативу і за рівних умов вони, може, і робили б те, що краще для суспільства в цілому, проте більше схильні зберігати ціни, що пропонуються суб’єктами регулювання, при цьому на достатньо низькому рівні, вигідному для споживачів послуг.
Особливої уваги у плані формування дієвої системи регулювання у банківській сфері заслуговує ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
Поздняков Олександр
керуючий філією «Відділення Промінвестбанку в м. Іллічівськ Одеської області»
|
