Моделі організації систем фінансування охорони здоров’я, прийнятність їх для України



Вступ

У сфері охорони здоров’я України вже давно спостерігаються негативні тенденції, що є результатом системної кризи всієї сфери охорони здоров’я. Суть кризи полягає у тому, що модель організації системи охорони здоров’я Україна (як і інші держави колишнього Союзу) отримала у спадок від СРСР, і ця модель у сучасних ринкових умовах не може відповідати потребам населення.

Разом з тим держава не впроваджує майже ніяких дієвих реформ у цій галузі, отже нагальними стали такі проблеми як:

· зношення основних фондів і зниження потенціалу мережі лікувальних закладів;

· зменшення доступності медичної допомоги для більшості населення;

· збільшення тіньового ринку медичних послуг та багато інших.

Постановка завдання

Необхідність реформування такої важливої галузі як охорона здоров’я є очевидною вже давно, але проблема полягає в тому, щоб зробити правильний вибір. На наш погляд, в основі реформи повинна лежати цілісна модель організації системи медицини, яка була б перспективною з огляду на світові тенденції розвитку охорони здоров’я та відповідала соціально-економічним можливостям України.

Основний виклад

У середньому в розвинених країнах витрати на охорону здоров’я становлять від 8 до 13% від валового національного продукту (в США – до 17%) [1].

Світовим досвідом опрацьовано чотири головних джерела фінансування системи охорони здоров’я: загальні податкові надходження (бюджетне фінансування), внески у систему соціального медичного страхування, внески на добровільне медичне страхування та прямі платежі населення. Ці чотири джерела обумовлюють основні принципи організації охорони здоров’я, які можна класифікувати як обов’язкові або законодавчо встановлені системи (соціальне медичне страхування та бюджетне фінансування) або як добровільні системи (добровільне медичне страхування та прямі платежі населення).

Всесвітня організація охорони здоров’я виділяє три типові форми системи охорони здоров’я:

1. Система Бевериджа (державна) – державна служба охорони здоров’я з бюджетною системою фінансування (90%). Діє в Англії та Данії.

2. Система Бісмарка (бюджетно-страхова) – всеохоплююча система соціального медичного страхування з різноманітними формами фінансування охорони здоров’я. Фінансується за рахунок цільових внесків підприємців, трудящих громадян і субсидій держави. При цьому фінансування з позабюджетних фондів медичного страхування переважає в Німеччині, Італії, Франції, Люксембурзі та Японії.

3. Ринкова, або приватна, система, що фінансується, головним чином, за рахунок внесків з добровільного медичного страхування і реалізації платних медичних послуг населенню. Така система діє в США, Ізраїлі, Південній Кореї ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

МАКРОЕКОНОМІКА

Малік Євгенія
к.е.н., доцент кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Малік Д.А.





©  2001 - 2024  securities.usmdi.org