Оптимізація структури портфеля цінних паперів банку
Розглядаючи проблему оптимізації структури портфеля цінних паперів банку, необхідно згадати, власне що являє собою цей портфель.
Банківський портфель цінних паперів - це сукупність усіх придбаних банком цінних паперів, паїв та вкладень в інші компанії, які здійснені за рахунок коштів, що перебувають у розпорядженні банку, з метою отримання доходів у вигляді відсотків, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів.
Ефективний інвестиційний портфель - це такий інвестиційний портфель, який забезпечує максимальний дохід при даному рівні ризику або мінімальний ризик при даному рівні доходу. Раціональні банки-інвестори завжди прагнуть до формування ефективного інвестиційного портфеля, а його склад залежить від вибору переваг між ризиком та доходом.
Цілком зрозуміло: якщо існує безліч альтернатив для інвестування, то існує й безліч ефективних інвестиційних портфелів. Численність таких ефективних портфелів створює межу ефективності.
Останнім часом, керуючись саме метою створення ефективного портфеля, менеджери як зарубіжних, так і вітчизняних банків все більше уваги приділяють пошуку шляхів оптимізації структури портфеля цінних паперів та вибору стратегії його формування.
Отже, основною метою формування інвестиційного портфеля є досягнення реалізації конкретної інвестиційної стратегії шляхом відбору найбільш ефективних і безпечних цінних паперів.
Якщо ми звернемось до схеми 1, можемо побачити, що система конкретних завдань формування інвестиційного портфеля будується залежно від певної сукупності чинників (схема 1).
Наведені завдання є альтернативними. Так, забезпечення високих темпів зростання капіталу в значній мірі досягається зниженням поточної дохідності портфеля. Тому кожен банк-інвестор має чітко визначати пріоритети на конкретному етапі інвестиційної діяльності.
Основні принципи формування інвестиційного портфеля банку зображені на схемі 2.
Надзвичайно важливим є кількісний аспект проблеми - скільки ж цінних паперів має бути в складі портфеля?
Теоретики стверджують, що розпорошення коштів за принципом "не клади усі яйця в один кошик" не гірше, ніж диверсифікація в розрізі галузей, підприємств тощо. Більше того, якщо в портфелі більш ніж 8 типів цінних паперів, це не дає значного зменшення ризику.
Надлишкова диверсифікація може дати такі негативні результати:
- неможливість якісного управління портфелем;
- купівля недостатньо надійних, недостатньо прибуткових, недостатньо ліквідних цінних паперів;
- зростання витрат на пошук цінних паперів (зокрема, на попередній аналіз).
З метою оптимізації структури портфеля банки здійснюють управління ним. Управління портфелем - це сфера діяльності професіоналів, в той же час інвестиційний портфель - це товар, що може продаватися як частинами, так і цілком.
У банківській практиці виділяють два основні підходи до управління портфелем цінних паперів, які носять назви активної та пасивної інвестиційної політики.
Для активної інвестиційної політики є характерним ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: | 