Міжнародний моніторинг та інвестиційна привабливість економіки України
Інтеграція України у світове економічне співтовариство передбачає докорінну зміну принципів реалізації зовнішньоекономічних відносин, важливим елементом яких є співпраця з міжнародними фінансовими організаціями. Визначальний аспект міжнародного співробітництва України у фінансовій сфері – доступ до міжнародних потоків капіталу. Зважаючи на обмежений внутрішній ресурсний потенціал, цей вектор розвитку залишатиметься актуальним і надалі. Формально, за рольовою ознакою, ці відносини подібні до відносин у ланці «інвестор – емітент» і передбачають моніторинг за напрямками та ефективністю використання коштів. У той самий час складність та неоднозначність державних фінансів, особливості функцій держави формують специфічні причинно-наслідкові зв’язки.
Проблеми взаємодії України з міжнародними фінансовими організаціями, міжнародного моніторингу, дотримання їх вимог та зобов’язань країни-члена розглядалися в роботах вітчизняних економістів: Д. Лук’яненка, В. Федосова, Н. Рязанової, І. Луніної, В. Пинзеника, В. Колосової, О. Бойцун,
Ю. Ковбасюка, Н. Стукало.
У той самий час у вітчизняній науковій літературі досить часто зустрічаються критичні зауваження стосовно діяльності міжнародних організацій в Україні. У переважній більшості випадків така критика ґрунтується на невдалих прикладах взаємодії окремих країн з такими інституціями. Навіть зважаючи на певний рівень політизації подібних питань, доцільно чітко визначити міру та ефективність програм, ступінь їх впливу на інвестиційну привабливість національної економіки.
Мета статті — визначити неповноцінні компоненти системи міжнародного моніторингу в Україні та надати науково обґрунтовані рекомендації щодо його удосконалення.
Формально міжнародний моніторинг пов’язаний із діяльністю в Україні міжнародних валютно-фінансових організацій, які, надаючи джерела фінансування, вимагають адекватних дій у напрямку висвітлення напрямків та ефективності використання коштів. Втім, на наш погляд, такий підхід є досить звуженим, оскільки приплив капіталу
з-за кордону здійснюється не лише вказаними каналами, а й через інвестування приватним сектором та країнами-донорами.
Для нашого дослідження більш практичним є аналіз діяльності тільки урядових та міжнародних валютно-фінансових організацій, без врахування сектора приватних інвестицій. Це пояснюється тим, що саме ці канали надходження капіталу в Україну передбачають зобов’язання держави, зафіксовані відповідними нормативними документами.
Найкрупнішими донорами України на даному етапі є Міжнародний валютний фонд, Група Світового банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський Союз. Відповідно, ці інститути через свої представництва в Україні здійснюють міжнародний моніторинг за макроекономічними показниками та на мікрорівні (для контролю за використанням коштів підприємствами державного та приватного секторів економіки).
Міжнародний валютний фонд
Співпраця України з Міжнародним валютним фондом розпочалася з прийняттям в 1992 році Закону України ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ТЕОРІЯ
Гапонюк Богдан
аспірант кафедри міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету
|
