Методи оцінки ринкового кредитного портфеля банку



Актуальність статті визначається відсутністю розробок нетрадиційного підходу управління кредитним портфелем комерційного банку, що негативно впливає на ефективне управління кредитним портфелем та дохідність банківських установ.

Аналіз наукових джерел за даною проблематикою ґрунтується на дослідженні праць іноземних учених інвестиційної справи Фабоцци Ф.[1]; Гитмана Л.Дж. [2]; Брігхема Є. [3];

Шарп У., Александера Г., Бэйли Д. [4]; Маршалла Д.Ф., Бансала В.К. [5]; Боди З., Кейна А., Маркуса А. [6].

Завдання статті полягає у відповідях на такі питання: які методи оцінки ринкового ризику («бети») сучасної портфельної теорії (Modern Portfolio Theory – MPT) ми можемо застосувати для кредитних портфелів вітчизняних банків, чи можемо ми запропонувати нові методи оцінки «бети» кредитного портфеля та як найточніше оцінити його «бету»?

MPT займається проблемою «ефективної диверсифікації», вирішуючи питання як саме інвестору знайти найкращий баланс між ризиком і дохідністю. Незважаючи на те, що MPT розроблялася саме для інвестиційного портфеля, більшість її ідей можливо і доцільно застосовувати для управління кредитним портфелем, зважаючи хоча б на спорідненість цілей кредитного та інвестиційного портфелів.

Дослідивши ряд праць іноземних учених інвестиційної справи, ми можемо визначити такі важливі характеристики ринкового ризику «бети»

[1; 2; 3; 4; 5; 6]:

1) «бета» вимірює недиверсифікований або ринковий ризик, пов’язаний з активом інвестиційного портфеля;

2) «бета» для ринку в цілому дорівнює 1;

3) активи інвестиційного портфеля можуть мати як позитивне, так і негативне значення «бети», але майже всі вони позитивні;

4) активи інвестиційного портфеля, у яких «бета» більше за 1, більш чутливі на зміни ринкової дохідності і, відповідно, більш ризикові, ніж ринок в цілому; активи кредитно-інвестиційного портфеля, у котрих «бета» менше за 1, менш ризикові, ніж ринок;

5) чим вище «бета» для активів інвестиційного портфеля, тим через високий ризик вище рівень очікуваної дохідності, і навпаки.

Нам відомі такі види бет: «історична (статистична) бета» – міра статистичної коваріації активу і ринкового, добре диверсифікованого портфеля (розраховується як співвідношення коваріації активу до дисперсії кредитного портфеля); «ринкова бета», котра завжди дорівнює ринку, тобто одиниці; «скоригована бета», що розраховується як комбінація історичної та ринкової бет в певній пропорції; «галузева бета», значення якої збільшується із збільшенням ризику в окремо взятій галузі; «фундаментальна бета», що крім історичної бети включає в себе важливі економічні показники позичальника. Зупинимось докладніше на перелічених бетах.

«Історична бета». Взагалі «бету» можна визначити як нахил графіка ринкової моделі. Якщо цей коефіцієнт був побудований від періоду до періоду, то «історичну бету» можна оцінити шляхом зіставлення минулих даних дохідності кредиту, що розглядається, і дохідності ринку. Статистична процедура для отримання таких апостеріорних значень коефіцієнта «бета» називається простою лінійною регресією. Отже, «історичну бету» ми визначаємо ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Чуб Павло
асистент кафедри банківської справи КНЕУ




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org