Фінансові ресурси комерційних банків
В останні роки зросли обсяги банківського обслуговування внутрішньогосподарських і зовнішньоекономічних зв’язків. Поряд із цим прийоми та методи банківської діяльності ускладнюються і набувають нових рис, з’являються нові види операцій та послуг. Однак, незважаючи на певний позитивний досвід роботи, накопичений у банківській сфері, продовжують залишатися не вирішеними багато питань функціонування банківського сектора. Перш за все це стосується формування певної ресурсної бази банківських установ, що пов’язано із залученням від юридичних та фізичних осіб коштів та ефективним їх розміщенням. До того ж не слід забувати, що зміцнення ресурсної бази комерційних банків – одна з головних передумов стабільного функціонування і розвитку української економіки, оскільки від цього значною мірою залежить вирішення проблеми інвестиційної активності. Тому в сучасних умовах розвитку економіки, коли Україна прагне інтегруватися до Європейського Союзу, а НБУ намагається дотримуватися основних вимог Базельського Комітету стосовно банківського регулювання та нагляду (особливо це стосується капітальної бази банківської системи), проблема формування фінансових ресурсів банківських установ має вирішальне значення. Отже, перш за все є актуальним визначення сутності банківських ресурсів і джерел їх формування.
Метою цієї статті є дослідження сутності фінансових ресурсів комерційних банків, обґрунтування авторського визначення цього поняття, а також порівняння та обґрунтування різниці між поняттями «ресурси банку» та «ресурсна база банку».
Поняття «ресурси» походить від французького слова «resources» і означає матеріальні засоби, цінності, запаси, кошти, що їх у разі потреби можна використати [19, с. 586]. Як правило, більшість економістів розглядають банківські ресурси у розрізі грошового, фінансового аспекту, не враховуючи того, що в банку є ще й такі ресурси, як технологічні, матеріальні, інформаційні. На нашу думку, такий акцент саме на фінансовий аспект банківських ресурсів робиться з тієї причини, що банки не можуть вступити у володіння іншими видами ресурсів, не маючи відповідних коштів, тобто фінансових ресурсів.
Помітний внесок у розгляд проблеми формування ресурсів комерційного банку зробили зарубіжні економісти: Д. Полфреман, Ф. Форд, Е. Рід, Р. Коттер, Е. Гілл, Р. Сміт, Дж. Сінкі, І.Т. Кох. Вони розглядають ці проблеми у двох відокремлених аспектах: управління банківським капіталом та зобов’язаннями банку, причому поняття «ресурси банку» як самостійний термін часто відсутнє.
Так, Е. Рід, Р. Коттер, Е. Гілл та Р. Сміт у книзі «Комерційні банки» пропонують розпочати вивчення банківської справи безпосередньо з розгляду основних статей балансу комерційного банку, згрупованих певним чином. При цьому основні джерела коштів наводяться авторами при розгляді пасиву такого балансу [16, с. 16]. Значна увага банківським джерелам коштів приділяється також при аналізі питань, пов’язаних з пасивними операціями банків.
Д. Полфреман та Ф. Форд також не розглядають банківські ресурси як самостійну категорію. Розгляд терміна «банківські ресурси» замінюється розглядом сутності пасивних операцій, при цьому пасиви банку, аналогічно до підходів Е. Ріда та інших, розглядаються з точки зору аналізу балансу комерційного банку: «Пасиви банку, як подано в його балансі, відображають джерела коштів, які банк використовує у своїх операціях. У широкому розумінні існує два основних джерела ресурсів: власники (акціонери) та вкладники» [15, с. 102].
Дж. Ф. Сінкі як основне балансове рівняння розглядає рівність ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
Якімлюк Ярослав
асистент кафедри банківської справи Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана
|
