СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
У статті досліджується забезпечення ефективного перерозподілу бюджетних ресурсів з головним акцентом на виконання соціальних завдань місцевих бюджетів. Основними пропозиціями є вдосконалення механізму обрахунку соціальних видатків.
Ключові слова: місцеві видатки, бюджетні субвенції, фінансування місцевих бюджетів.
Постановка проблеми. Одним із найважливіших питань діяльності місцевого самоврядування є забезпечення функціонування соціальної інфраструктури для надання послуг соціального характеру не нижче рівня, встановленого державою, з метою гарантування соціально-економічних та соціально-культурних прав громадян. Відповідно до положень Європейської хартії про місцеве самоврядування здійснення державних повноважень, як правило, має бути переважно покладене на органи влади, що найбільш близькі до громадян – тим самим забезпечується повніше врахування інтересів кожного громадянина. Тому виконання соціальних функцій однаковою мірою стосується як центральних органів державної влади, так і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування [3].
Аналіз останніх досліджень. Наші дослідження показали, що вивчення проблеми соціальних видатків місцевих бюджетів не дали значних позитивних результатів. Останніми роками більшість соціальних видатків передано для фінансування на місця. У структурі зведеного бюджету 70% видатків соціального спрямування мають фінансуватися із місцевих бюджетів. Тому повноваження місцевих органів у соціальній сфері – це не їхня доброчинність, а децентралізоване виконання соціальних зобов’язань центрального рівня [1].
Виділення невирішених частин загальної проблеми. Проблемами забезпечення населення суспільними благами та послугами на нинішньому етапі є:
1. Не здійснене остаточне розмежування функцій соціальної сфери між рівнями влади. Сучасний розподіл видаткових повноважень спричинений певними стереотипами щодо традиційних повноважень, які залишились незмінними під час створення нової системи. Повноваження з надання місцевими органами послуг соціального характеру закріплені у Законах України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» та у Бюджетному кодексі України.
2. Не розмежовані остаточно видатки між рівнями влади. Існуючий розподіл видатків сформовано більше з фінансових міркувань досягнення відповідності між доходами і видатками, а не виходячи з прагнення до ефективнішого способу їх надання. У разі належності об’єкта до комунальної власності однієї адміністративно-територіальної одиниці і його фінансування з бюджету іншого рівня може відбуватися неефективне використання коштів.
3. Передача об’єктів соціальної інфраструктури підприємств із підпорядкування цих підприємств та відомств у власність територіальних громад, що потребує значних коштів на їх утримання.
4. Із місцевих бюджетів під виглядом місцевих програм фінансуються структури, що виконують загальнодержавні функції. У такий спосіб виділяються додаткові кошти на утримання місцевих адміністрацій, правоохоронних органів, розвиток ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: | 