ПЕРСПЕКТИВИ КРЕДИТУВАННЯ НЕЗАВЕРШЕНОГО БУДІВНИЦТВА



У контексті економічного зростання особливої ваги набуває стимулююча роль іпотечного кредиту. Внаслідок включення в ринкові відносини основного виробничого ресурсу – землі й нерухомого майна – виникають нові фінансово-кредитні стимули. При цьому з’являється новий вид «довгих» (іпотечних) фінансових ресурсів, які здатні ефективно залучати інвестиції та активізувати розвиток вітчизняного будівництва.

Крім уже існуючих механізмів залучення дешевих капіталів, як-то численних кредитних схем та законодавчо врегульованих механізмів обігу іпотечних облігацій можуть бути впроваджені й інші, на нашу думку, перспективні методи залучення інвесторів у галузь [1, с. 90]. Проте, на жаль, у чинному законодавстві, як наприклад у Законі «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечними сертифікатами» не прописано схеми іпотечного кредитування під купівлю квартири в об’єкті, що перебуває на стадії зведення. Це пояснюється лише наявністю майнових прав (а не чіткої власності) клієнта на об’єкт. Тому, на думку експертів [2], має бути розроблено механізм, який би уможливлював розгляд об’єкта незавершеного будівництва як об’єкта іпотеки. Так за таким механізмом продавець мав би змогу виступити поручителем за клієнта перед банком. При цьому, якщо клієнт не зможе виконати власні зобов’язання, будівельник поверне кошти у банк та отримає назад квартиру, яку згодом реалізує іншому покупцеві. При цьому, на наш погляд, може виникнути лише одна незручність – необхідність у будь-який час з боку забудовника мобілізувати необхідну суму коштів, щоб виконати власні поручительські зобов’язання перед банком. Розв’язанням проблеми може послужити спеціально іммобілізована для цього невелика (у порівнянні із загальним оборотним капіталом) частка коштів у резервному капіталі будівельних компаній.

З 2006 року почало розвиватися банківське кредитування незавершеного будівництва під заставу емітованих іпотечних облігацій. Проте, на відміну від західноєвропейських країн із розвиненою фінансовою системою, в Україні на регіональному рівні повністю гальмується застосування облігаційних схем. Це пов’язано з диспропорцією територіального розташування інститутів спільного інвестування (ІСІ). За даними Асоціації інвестиційного бізнесу України, на першу половину 2007 р. географічний розподіл ІСІ був представлений так [3, с. 35]: 217 із них, або 66% – Київ, 29 (9%) – Харківська область 27 (8%) – Дніпропетровська, 17 (5%) – Львівська, 39 (12%) – інші області. До цього переліку входять і фонди фінансування будівництва (ФФБ), що створюються банками або іншими КУА. У першому випадку ФФБ часто зосереджуються лише на одній-двох будівельних компаніях.

Наприклад, інвестиційний портфель ВАТ «Альянс-Інвестфонд» представлений облігаціями таких афілійованих в корпорації «Альянс» емітентів, як «Альянс-Житлобуд», «Альянс-Висотбуд» та «Альянс-Елітбуд» в містах Києві та Одесі [4]. Крім того, ліцензованим торговцем виключно цінними паперами фонду виступає ТОВ «Альянс-трейд». Основними банками-партнерами компанії ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Заворотній Роман
асистент кафедри фінансів підприємств ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org