Реалізація принципу справедливості в податковій системі України
Досить багато уваги як з боку науковців, так особливо і з боку суспільства приділяється справедливості оподаткування. Навряд чи можна серйозно ставитись до спроби практичного втілення в життя справедливого оподаткування, оскільки це завдання є реально нездійсненним. У певних випадках прагнення до «справедливого» оподаткування може підривати основоположні принципи функціонування ринкової системи і, таким чином, бути навіть шкідливим для соціально-економічного розвитку країни в довгостроковому періоді.
Проблема справедливого оподаткування не є новою. Вона досліджувалась такими економістами як Сміт, Локк, Руссо, Мілль, Пігу, Масгрейв та багатьма іншими. Про відсутність однозначного підходу при визначенні поняття справедливості свідчить і різноманіття вимог щодо того, на яких власне принципах має ґрунтуватись справедливе оподаткування: на принципі рівності, рівнонапруженості, платоспроможності, вигоди, жертвування тощо. Тим не менше, система оподаткування, яка вважається несправедливою, може стати причиною серйозних конфліктів у суспільстві і так чи інакше підривати стабільність соціально-економічного розвитку. Таким чином, вимогу до справедливого оподаткування краще сформулювати іншим чином: система оподаткування повинна бути такою, щоб вона сприймалась суспільством як загалом справедлива і в той же час не суперечила основним законам функціонування ринкової системи та напрямам і завданням загальної політики соціально-економічного розвитку країни.
Метою даної статті є спроба узагальнення існуючих підходів щодо того, яким все ж повинно бути справедливе оподаткування, та оцінка вітчизняної податкової системи на предмет її відповідності критерію справедливості в оподаткуванні.
Справедливе оподаткування розглядається в двох ракурсах – горизонтальна справедливість та вертикальна справедливість. Згідно із уявленням про горизонтальну справедливість рівні люди в рівних обставинах повинні оподатковуватись однаково. Щодо правомірності цього положення жодних сумнівів не виникає, але практична його реалізація наштовхується на труднощі, пов’язані із визначенням того, хто до кого є рівним – чи це означає однакові доходи, споживання, майно, чи блага отримані від держави, або можливо інші фактори. Вертикальна рівність має на увазі диференційоване оподаткування різних верств. Британські економісти С. Джеймс та К. Ноубс так висловлюються з цього приводу: «На практиці рішення про перерозподіл доходів через прогресивне оподаткування та трансфертні платежі бідним основані на широко підтримуваному відчутті (підкреслено нами. – Авт.) що це є справедливим» [1].
Залежно від того, що покладається в основу уявлень про справедливість, в теорії оподаткування виділяються такі принципи як вигоди, жертвування та платоспроможності. Основна ідея принципу вигоди полягає в тому, що сума податку, сплачувана платником, повинна відповідати тій вигоді, яку він отримує від користування благами, які надаються державою. На практиці, звичайно, неможливо відстежити користь, яку отримує кожний окремий член суспільства, до того ж, існують категорії громадян, до яких цей принцип взагалі неможливо застосувати (наприклад, інваліди). На рівні теоретизування також не існує однозначної думки щодо того, хто отримує більшу користь від держави – бідні чи багаті...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
МАКРОЕКОНОМІКА
Фельдгольц Максим
асистент кафедри фінансів КНЕУ
|
