Диверсифікаційний потенціал українських цінних паперів


У статті досліджуються конкурентні переваги цінних паперів українських емітентів на світовому фондовому ринку. Зокрема визначається та оцінюється диверсифікаційний потенціал українських цінних паперів при їх включенні до портфелю світових інвесторів.

Важливу роль для сталого розвитку економіки, в особливості перехідної, відіграє її здатність залучати фінансові ресурси для здійснення інвестиційно-інноваційних проектів. Обсяг інвестицій, необхідних для реалізації тільки першочергових інноваційних програм в українській економіці оцінюється експертами у сотні мільярдів доларів, що вимагає ефективного використання не тільки внутрішніх, а й зовнішніх джерел фінансових ресурсів.

За даними НБУ [1] за 2006 рік, зовнішні фінансові надходження до України збільшилися на 20 млрд. грн. (35%) і склали 77 млрд. грн. на кінець року. З них 23 млрд. грн. (30 %) – прямі інвестиції, 13 млрд. грн. (17 %) – портфельні інвестиції та 41 млрд. грн. (53 %) – кредити та ін., які здебільшого не можуть бути спрямовані на фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності. Прямими іноземними інвестиціями є інвестиції, які здійснюються переважно транснаціональними корпораціями (ТНК) з метою отримання контролю над об’єктом інвестування. Хоча такі інвестиції формують необхідні ресурси для модернізації підприємства, вони мають певні негативні наслідки, які полягають у суттєвому підвищенні зовнішнього впливу на національну економіку. Портфельними іноземними інвестиціями є інвестиції в цінні папери з метою отримання прибутку. Такі інвестиції є вигідними як для підприємств, оскільки, як правило, значно зменшують вартість залучення необхідних фінансових ресурсів, так і для держави, оскільки їхній вплив на незалежність національної економіки значно менший, ніж прямих іноземних інвестицій. Отже, для таких інвестицій в Україні мають бути створені найпривабливіші умови.

Портфельними інвесторами, як правило, виступають інституційні фінансові посередники, які розпоряджаються коштами, залученими від фізичних та юридичних осіб. Інвестиційні рішення таких інституційних інвесторів ґрунтуються, здебільшого, на загальноприйнятих науково обґрунтованих методологіях оцінки інвестиційної привабливості цінних паперів, що ґрунтуються на портфельній теорії Марковіца. Тому доцільним є дослідження привабливості українського фондового ринку та цінних паперів українських емітентів з погляду сучасної фінансової теорії, яке представлене у даній статті.

Згідно з портфельною теорією, розробленою Г.Марковіцем [2], Дж. Тобіном [3] та ін., рішення менеджерів щодо включення до формованих ними інвестиційних портфелів тих чи інших цінних паперів у певних пропорціях мають ґрунтуватися на двох основних показниках цих паперів – дохідності, яка визначається їх середньою дохідністю, та ризикованістю, яка вимірюється середнім відхиленням від цієї дохідності. Г.Марковіц показав, що в той час як дохідність портфелю цінних паперів дорівнює середньозваженій дохідності усіх цінних паперів, з яких він складається, ризикованість портфелю може бути менша за середньозважену ризикованість включених до нього цінних паперів. Цей ефект, названий ефектом диверсифікації Марковіца, досягається завдяки негативній або низькій кореляції між змінами ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

Чемодуров Олександр
к.е.н., м.н.с., ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАНУ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org