Оцінка та шляхи покращення фінансового стану банків України


Все більше банків приділяють значну увагу питанню покращення свого фінансового стану. Авторами досліджені методи оцінки фінансового стану банків, визначені їхні переваги та недоліки, проведена оцінка фінансового стану групи банків та наведені пропозиції щодо його оптимізації.

Банківська система – одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство та виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці. Економіка України також не є винятком, де, враховуючи її перехід від командно-адміністративної до ринкової системи, темп розвитку банківського сектору набуває все більших обертів.

Діяльність банків в умовах ринку підпорядковується загальним його законам, а відтак вимагає розробки адекватного механізму управління фінансовою діяльністю, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності банків. Важливу роль при цьому відіграє здатність банківських менеджерів визначити міру фінансової стійкості власного банку, банків-конкурентів та контрагентів. Саме тому однією із засад подальшого стрімкого розвитку банківської системи України, а відповідно й вирішення проблеми перехідного етапу розвитку національного господарства, є пошук шляхів оптимізації фінансового стану банків.

З моменту зародження банківської системи проблема фінансового стану банків завжди залишалась актуальною. Нові історичні обставини потребують і нових підходів до теоретичних аспектів даної проблеми, переосмислення їх з урахуванням нових реалій суспільного життя. Цим і пояснюється велика кількість досліджень з даного питання, авторами яких є такі вчені-еконо-місти, як Примостка Л.О., Герасимович А.М., Кочетков В.М., Парасій-Вергуненко І.М., Васюренко О.В., Щебиволок З.І., Бутинець Ф.Ф., Кириченко О.А, Панова Г.С., Шеремет А.Д., Щербакова Г.Н. та інші. Даний факт говорить про багатогранне і достатньо диференціальне дослідження теорії і практики з цього питання, що в свою чергу дає широкі можливості для подальшого дослідження.

Постановка завдання. Огляд економічної літератури свідчить про неоднозначність поглядів учених на питання визначення та оцінки фінансового стану банків.

Загальне визначення категорії фінансового стану надає колектив авторів під загальним керівництвом А.М. Поддєрьогіна, де зазначено, що фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виpобничо-господаpських факторів i хаpактеpи-зується системою показників, що відображають наявність, розміщення i використання фінансових pесуpсів [10, c. 260].

Взагалі не подається визначенню фінансового стану колективом авторів під загальним керівництвом А.М. Герасимовича, а лише вказується, що більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку, виходячи із:

1) оцінки фінансової стійкості;

2) оцінки ділової активності;

3) оцінки ліквідності;

4) оцінки ефективності управління [1, c. 555].

Те ж саме можна спостерігати і в роботах Парасій-Вергуненко І.М. та Бутинця Ф.Ф. [2, с. 185; 6, с.286-287].

У працях українських та зарубіжних вчених можна зустріти ототожнення поняття «фінансовий стан» з поняттям «фінансова стійкість». Приклад того можна знайти у навчальному посібнику «Економічний аналіз діяльності комерційних банків» під авторством Васюренка О.В. та Волохатої Н.О, де розгляду поняття «фінансова стійкість» присвячено розділ «Визначення узагальнюючої оцінки фінансового стану комерційного банку». Зокрема, дана категорія висвітлюється так: «Фінансова стійкість комерційного банку – це динамічна інтегральна характеристика спроможності банку як економічної системи трансформації ресурсів та ризиків повноцінно виконувати свої функції та забезпечувати цілеспрямований розвиток, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища». При цьому складовими фінансової стійкості є:

1) стійкість капіталу;

2) ресурсна стійкість;

3) організаційно-функціональна стійкість [3, c. 368, 374].

Майже ідентичний підхід ми зустріли і у працях О.В. Крухмаля [4, с. 65-70].

З огляду на вищезазначене, надалі в даній роботі ми будемо використовувати поняття «фінансовий стан» та «фінансова стійкість» в єдиному контексті.

Метою даного дослідження є проведення вибіркового аналізу фінансового стану банків України та відповідно до результатів оцінки надання рекомендацій щодо його покращення.

Що стосується фінансової стійкості комерційних банків, то в арсеналі фінансового аналізу існує набір методологічних підходів її оцінювання. Успішне їх застосування напряму залежить від розуміння їх особливостей, вміння використовувати переваги та мінімізувати недоліки кожного з них.

Найбільш простим є коефіцієнтний метод, що ґрунтується на співставленні статей банківської звітності. Залежно від їх деталізації та взаємної комбінації можна отримати досить значну кількість економічних показників. Їх чисельність допускає використовувати коефіцієнтний аналіз для повного, глибокого і всебічного дослідження. Жоден інший спосіб не дозволяє так детально дослідити діяльність банку і виявити специфічні риси його функціонування, як розгорнутий коефіцієнтний аналіз.

Коефіцієнтний аналіз вважається за доцільне застосовувати як основу для діагностики внутрішнього стану банку, як базу для інших методів оцінювання, які дозволяють визначити фінансову стійкість однією кількісною величиною, або як засіб уточнити чи деталі-зувати отримані іншим методом висновки, дослідити причини їхнього виникнення.

Потреба зведення висновків, отриманих коефіцієнтним методом, до однієї кількісної характеристики та порівняння банків призвели до створення інтегральних методів оцінювання, найбільше поширення з яких здобули система САМЕLS [9], методика В. Кромонова [5] тощо. Вони успішно вирішують питання побудови узагальнюючої оцінки фінансової стійкості комерційних банків та дозволяють формувати на їх основі рейтинги. Суть інтегральних методів полягає в обранні базових показників, зважуванні їх на відповідні вагові коефіцієнти, які характеризують важливість (значимість) кожного базового показника, та в наступному визначенні узагальнюючої оцінки шляхом додавання чи добутку отриманих компонентів.

Інтегральні методи оцінювання найчастіше включають п’ять – сім базових показників. Збільшення їх числа вважається недоцільним, оскільки інформативність узагальнюючої оцінки знижується. Така ситуація дозволяє обмежитись більш загальною інформацією, яка доступна зовнішнім користувачам із засобів масової інформації. Зауважимо, ще результат аналізу при цьому напряму залежить від якості базових даних. Якщо оцінку фінансової стійкості будувати на таких показниках, які погано відображають її основні фактори, можна отримати суттєві помилки. Іншим недоліком інтегральних методів оцінювання є потреба визначати вагові коефіцієнти експертним шляхом, що слугує фактором зниження об’єктивності.

Оскільки інтегральні методи оцінювання вимагають враховувати економічні показники всієї банківської сукупності або її частини, їх доцільно застосовувати для дистанційного аналі-зу фінансової стійкості банків. Результати оцінювання фінансової стійкості комерційних банків інтегральними методами переважно оформлюються у вигляді рейтингів.

Формалізовані методи оцінювання фінансової стійкості комерційних банків на сучасному етапі не є досить поширені в Україні, хоча в науці є загальновизнаними. Застосування математично-статистичних методів виходить з намагання отримати більш адекватну оцінку фінансової стійкості комерційних банків на основі наявної інформації, аніж це можливо інтегральними методами, які вимагають врахування експертних уподобань. Математично-статистичні методи в переважній більшості не придатні для аналізу окремих банків та потребують врахування характеристик усієї сукупності, їх вбачається за доцільне рекомендувати для дистанційного аналізу банківської системи в цілому [7, с. 75-78].

У табл. 1 представлені методи оцінювання фінансової стійкості комерційних банків та їхні основні характеристики ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Нєізвєстна Олена
ст. викладач кафедри банківської справи КЕІ ДВНЗ «КНЕУ ім. Вадима Гетьмана»

Шишов Віталій
бакалавр зі спеціальності «Банківська справа»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org