МІСЦЕ ПОКАЗНИКІВ ФОНДОВОГО РИНКУ В СИСТЕМІ ЦИКЛІЧНИХ ІНДИКАТОРІВ

Основною метою статті є розгляд теоретичних аспектів ідентифікації та прогнозування фаз економічних циклів на основі використання циклічних індикаторів, а також визначення місця показників фондового ринку в цій системі.

Аналітики економічних циклів на ранніх етапах досліджень вважали, що кожна циклічна фаза розвитку економіки несе в собі зародки наступної циклічної фази. Фаза експансії генерує наступну фазу – рецесії, яка в свою чергу генерує наступну фазу – експансії, тобто економіка характеризується циклами, які породжують самі себе. На відміну від цього, сучасні теорії бізнес-циклів пояснюють циклічні коливання накопичувальними впливами шоків, які постійно збурюють економіку.

З першої точки зору випливає нездатність ринкової економіки забезпечити свій розвиток на постійно зростаючій основі, що виправдовує активну стабілізаційну політику у відповідь на циклічні коливання. Друга точка зору, навпаки, заперечує необхідність впровадження тих чи інших антициклічних заходів, які, у свою чергу, можуть самостійно виступати у ролі небажаних шоків [1].

Проте з метою визначення поточного напряму розвитку економіки обидва підходи передбачають використання об’єктивних і різнобічних показників.

Економічні індикатори, в широкому розумінні, є описовими показниками, які застосовуються як інструменти прогнозування і аналізу умов ведення господарської діяльності. Кількість теоретично можливих індикаторів дорівнює кількості об’єктів, які вони можуть характеризувати.

За визначенням В.Зарновіца, бізнес-цикл – це повторювана послідовність поперемінних фаз піднесень і спадів економіки, яка виявляється у вигляді чітко виражених коливань зведених динамічних рядів даних виробництва, зайнятості, доходу, торгівлі тощо. За-кінчення кожної фази підйому характеризується сукупністю вищих точок таких динамічних рядів, а закінчення фази спаду – сукупністю нижніх точок. Визначення максимумів і мінімумів бізнес-циклів відбуваються на основі виявлення і аналізу таких сукупностей.

За даними багаторічних спостережень за національними економіками різних країн, окремі ділові цикли істотно, а деколи й принципово, різняться між собою. Саме тому особливе значення мають характерні коливання циклічних індикаторів та їхнє часове співвідношення із загальноекономічними циклами. Окремі економічні показники, які називають випереджаючими індикаторами, прагнуть досягти своїх поворотних точок раніше повороту відповідного бізнес-циклу. Інші показники прагнуть досягти своїх поворотних точок після максимумів і мінімумів бізнес-циклів. Вони називаються запізнювальними індикаторами (рис. 1).

Випереджаючі динамічні ряди включають, головним чином, ті змінні, які швидко реагують не тільки на циклічні тренди, а і на випадкові короткострокові відхилення, тобто характеризуються не лише загальною циклічною динамікою, а і високою волатильністю. Як правило, зведений індекс випереджаючих індикаторів складається з показників ринку праці, капітальних вкладень, інвестицій в товарно-матеріальні запаси, грошових і фінансових потоків, прибутковості, тощо.

Синхронні ряди мають циклічну динаміку, яка в цілому збігається з рухом циклу. Амплітуда їхніх коливань зазвичай менша, ніж амплітуда коливань більш чутливих випереджаючих індикаторів. Максимуми та мінімуми таких рядів у цілому збігаються із загальними тенденціями в економіці. Синхронні індикатори здебільшого групуються по трьох категоріях: зайнятість, виробництво/дохід, споживання.

До складу запізнювальних індикаторів входять достатньо інертні змінні, що прямують за загальноекономічними тенденціями з деяким відставанням. У зведений індекс запізнювальних індикаторів включають окремі показники зайнятості, товарно-матеріальних запасів, прибутковості та умов фінансового ринку. Такі індикатори забезпечують перевірку висунутих раніше припущень щодо тривалості бізнес-циклу, та, крім того, деякі з них, за умов наявності інвертованої кореляції із загальноекономічним циклом, виступають як випереджаючі показники. Тобто на відміну від значної більшості індикаторів, їхні максимуми співвідносяться із відповідними мінімумами бізнес-циклів і навпаки (рис. 1). Це, наприклад, такі показники, як рівень безробіття, сума кредитів, що не обслуговуються, кількість банкрутств тощо [2].

Економічні цикли істотно впливають на фінансові ринки, на яких здійснюється акумулювання та трансформація заощаджень або тимчасово вільних коштів одних економічних агентів у інвестиції інших та забезпечується розподіл фінансових ресурсів між різними секторами економіки. Періоди спаду і піднесення є економічною основою, що пояснює взаємозалежність між ринками облігацій і акцій та реальним сектором економіки. Через це багато методик побудови прогнозів економічної активності передбачають використання показників фондового ринку у складі зведених випереджаючих індикаторів [3].

Індекс курсу простих акцій здатен відреагувати на нечіткі зміни доходів компаній і відсоткових ставок і має пряму залежність від перших та обернену від других. Тривалий статистичний аналіз фондових індексів у багатьох країнах підтвердив той факт, що ринок «ведмедів» починається переважно напередодні економічних спадів, а «биків» – напередодні піднесень.

Незалежно від країни, у якій ведеться спостереження, визначено, що частота коливань фондових ринків набагато перевищує частоту змін циклічних фаз. При цьому, як правило, тривалість періодів піднесення на фондових ринках є коротшою за тривалість піднесення підйому показників ВВП або споживання. Загальною закономірністю є також передування спадів фондового ринку спадам реального сектору економіки, проте не завжди за зменшенням фондових індексів настає зниження економіки. Через свою надчутливість до нециклічних короткострокових тенденцій і шоків курси акцій демонструють до того ж значні власні позатрендові коливання [4].

Ситуацію на ринку позикових ресурсів у певній мірі відображають показники ринку боргових цінних паперів, які аналізуються експертами на інвертованій основі.

Дохідність облігацій, як правило, зростає із випередженням під час ділового спаду, однак знижується із запізненням у міру зниження попиту на позикові ресурси і зменшення номінальних відсоткових ставок банків. Ці зміни сигналізують про зниження фактичної вартості позики, що в свою чергу стимулює залучення ресурсів підприємствами для реалізації власних інвестиційних програм. В цьому сенсі дохідність облігацій, із урахуванням випереджаючого інтервалу, пов’язана із майбутнім піднесенням економіки. Цей показник має тенденцію до зниження на перших етапах відновлення, і чим пізніше він зміниться в результаті скорочення пропозиції позикових ресурсів, тим довше триватиме фаза піднесення [5].

В рамках типового ділового циклу ідеальна взаємодія ринку облігацій, акцій і реального сектору економіки (у показниках фактичних цін) виглядає наступним чином.

У міру наближення фази піднесення до завершальної стадії першим повертає донизу ринок облігацій. Це зумовлено зростанням інфляційного тиску і відповідним збільшенням відсоткових ставок. Через деякий час підвищення відсоткових ставок починає чинити «ведмедячий» тиск на ринок акцій, і він також повертає донизу. Оскільки інфляційний тиск досягає піку в самому кінці фази піднесення, товарні ринки повертають донизу в останню чергу. Зазвичай до цього часу економіка вже вступила у фазу уповільнення темпів зростання і перебуває на межі спаду. Через це знижується потреба в товарах і грошах, інфляційний тиск слабшає, ціни на товари починають падати. З цієї миті всі три ринки рухаються донизу.

Із зниженням відсоткових ставок (як правило, на ранній стадії спаду) починає підвищуватися ринок облігацій. В межах декількох місяців (на початку другої половини спаду) повертає вгору ринок акцій. Досить довго після цього ринки облігацій і акцій зростають, а товарні продовжують падати. Підвищення останніх починається лише після вступу економіки до фази піднесення, яка супроводжується наростанням інфляційного тиску. З цієї миті всі три ринки рухаються вгору.

У роботах деяких іноземних аналітиків [6] економічний цикл розподілено на шість стадій. Перша стадія відповідає початку фази спаду, а шоста – закінченню фази піднесення. Кожна стадія характеризується зміною тенденції одного з трьох класів активів: облігацій, акцій або товарів ...

[Завантажити PDF версію]