СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ФІНАНСОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ БЮДЖЕТІВ


У статті аналізується нинішній стан міжбюджетних відносин в Україні. Досліджуються проблеми, що виникають під час фінансової взаємодії бюджетів. Виявляються напрями підвищення фінансової стійкості місцевих бюджетів. Пропонуються напрями вдосконалення системи фінансового вирівнювання.

Важливим (а можливо і головним) завданням фінансової політики будь-якої держави є наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів. Від рівня наповненості бюджетів залежать розвиток і стан економіки в цілому, соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць, добробут населення тощо. Отже фінансове забезпечення розвитку со-ціально-економічної інфраструктури регіонів – досить важлива проблема. Самостійність місцевих бюджетів України на даний час поки що багато в чому лише декларується в законодавстві. Їхня дохідна частина в основному залежить не від зусиль місцевої влади в розвитку власної бази оподаткування, а від перерозподілу фінансових ресурсів через державний бюджет. Доки зберігатиметься така ситуація, доти, безумовно, місцеві фінанси залишатимуться слабкими і не будуть спроможні забезпечувати виконання покладених на місцеві органи влади функцій.

Для забезпечення виконання власних та делегованих витратних повноважень місцеві органи влади повинні мати реальні та дієві механізми забезпечування дохідними джерелами. Одним з таких механізмів є міжбюджетні відносини, які мають бути, насамперед, прогнозованими, прозорими та справедливими.

Питанням становлення та розвитку системи міжбюджетних трансфертів в Україні присвячено досить багато праць учених-економістів. Вагомий внесок у теоретичне обґрунтування окремих аспектів проблем міжбюджетних відносин зробили такі відомі вітчизняні вчені як С. Слухай [24; 25], І. Луніна [16; 17], О. Кириленко [13; 20], К. Павлюк [22], С.Буковинський [8], Ц. Огонь [21], А. Максюта [18], В. Мельник [19], В.Зайчикова [12], В. Кравченко [14], О. Гончаренко [9; 10], В. Дець [11], І.Усков [26; 27], С. Юшко [28], М. Бадида [6], Т. Бондарук [7], В. Лагутін, О.Каун [15] О. Семенова [23] та інші. Вони розглядають відповідну тематику й у розрізі проблематики організації бюджетного процесу, і з позиції аналізу фінансових потоків, і з огляду на ефективність самих форм міжбюджетних трансфертів та трансфертної політики взагалі.

Визнаючи значний внесок названих учених-економістів у дослідження проблем міжбюджетних відносин, зазначимо, що потребує дальшого, більш детального, дослідження інвестиційна спрямованість міжбюджетних трансфертів, оскільки саме інвестиційна компонента може стати найбільш дієвим важелем вирівнювання економічного розвитку регіонів в Україні.

Історичні, географічні, демографічні, соціально-економічні та інші фактори спричиняють між регіонами України об’єктивні відмінності. Крім того, за умов постійної незабезпеченості місцевих бюджетів достатнім обсягом фінансових ресурсів, більшість з них потребує фінансової допомоги. Остання здійснюється через міжбюджетні трансферти.

Згідно з Бюджетним кодексом України міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого, а дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує [1]. Нагадаємо, що державна фінансова підтримка територій в Україні здійснюється в таких формах: дотації вирівнювання; субвенції на здійснення програм соціального захисту; субвенції на компенсацію витрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, установлених державою; субвенція на виконання інвестиційних проектів; інші субвенції.

Доходи місцевих бюджетів забезпечуються за рахунок не тільки податків і зборів, а й міжбюджетних трансфертів, які дають досить суттєву частину їх доходів. Можна стверджувати, що частка трансфертів у доходах місцевих бюджетів визначається мірою самостійності органів місцевого самоврядування та підходами до вирівнювання умов життя на території країни. До цього можна додати, що свобода місцевих органів у використанні трансфертів залежить від співвідношення між зв’язаними бюджетними трансфертами, які мають витрачатися суто на конкретно визначені цілі (субвенції), і незв’язаними (дотації). Що істотнішою є частка бюджетних дотацій у загальному обсязі трансфертів, то більшу свободу має відповідний ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

МАКРОЕКОНОМІКА

Буряченко Андрій
кандидат економічних наук, старший викладач кафедри фінансів КНЕУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org