Лізинг повітряних суден в Україні


У статті розглянуто фінансовий механізм санації банків та основні напрями його вдосконалення з метою стабілізації банківського сектору України. Обґрунтовано, що в умовах системної банківської кризи фінансовий стан банків помітно ускладнюється у зв’язку з появою нових загроз, у тому числі недружніх поглинань, тотальною кризою довіри, обмеженим доступом до фінансових ресурсів. Усе це зумовлює потребу пошуку нестандартних, принципово нових підходів до вирішення проблем банківської неспроможності.

Авіаційна промисловість є однією з найбільших галузей української економіки. Літаки українського виробництва експлуатуються як в Україні, так і в багатьох країнах світу. Проте переважна більшість авіакомпаній не має достатніх фінансових ресурсів для самостійного придбання нової авіаційної техніки, а використання позичкового капіталу (кредитів комерційних банків) – невигідне, зважаючи на високу вартість «довгих грошей» і вимог комерційних банків по забезпеченню кредитів. Тому фактично єдиним ефективним шляхом вирішення завдання розширення виробничої потужності авіакомпаній і оновлення парку авіаційної техніки є лізинг.

Підбиваючи підсумки діяльності авіаційної галузі за 2008 рік, слід зазначити, що спостерігалося збереження у цілому позитивних тенденцій розвитку, незважаючи на погіршення наприкінці року ситуації на ринку авіаперевезень у зв’язку з розгортанням фінансово-економічної кризи. Серед ключових факторів, які дозволяють вітчизняній авіатранспортній галузі вже багато років поспіль посідати вагоме місце у транспортному комплексі, – вжиття додаткових заходів у забезпеченні безпеки польотів, підвищення інвестиційної привабливості, модернізація парку повітряних суден та наземної інфраструктури, вміле поєднання мережі внутрішніх та міжнародних маршрутів.

За статистичними даними1 , українськими авіакомпаніями за 2008 рік виконано 100,4 тисячі комерційних рейсів проти 94 тисяч за попередній 2007 рік, що свідчить про активне використання авіаційного транспорту в перевезеннях пасажирів, вантажів та пошти. Кількість пасажирів, що скористалась у 2008 році послугами вітчизняних авіаперевізників, збільшилась порівняно з 2007 роком на чверть та досягла 6,2 млн. Забезпечено зростання обсягів перевезень як на міжнародних, так і на внутрішніх лініях. Крім того, авіакомпаніями перевезено 102,1 тис. тонн вантажів та пошти. Середній відсоток комерційного завантаження міжнародних регулярних рейсів виріс з 65,6 % у 2007 році до 67,4 % у 2008, внутрішніх – з 52,9 % до 54,5 % відповідно. Попит на транспорт для вантажоперевезень значний – на початок 2007 року він становив 62 % лізингових угод. Натомість літаки складають невелику частку активів, що надаються у лізинг, – в середньому 2 % за попередні три роки. Можна зробити висновок, що вантажоперевізні літаки є потенціальним лізиговим активом, і цю сферу фінансових відносин необхідно розвивати, створюючи сприятливі економічні та законодавчі умови.

На ринку пасажирських перевезень у 2008 році працювало 38 вітчизняних авіакомпаній, яким вдалось, як і в попередні роки, забезпечити найшвидші з-поміж всіх видів транспорту темпи зростання обсягів перевезень. Стабільно домінуюче положення займають чотири провідні пасажирські авіаперевізники: «Аеросвіт», «Міжнародні авіалінії України», «Донбасаеро» та «Дніпроавіа», які виконують близько 80 % загальнодержавних перевезень. Аналізуючи статистичні дані щодо обсягів регулярних перевезень українських авіакомпаній у порівнянні з іноземними, слід зазначити, що у 2008 році частка пасажирських перевезень іноземними авіакомпаніями на українському ринку не збільшилась та становила близько 57 %, однак обсяги перевезень багатьох іноземних авіакомпаній зростали більш швидкими темпами, ніж вітчизняних. У 2008 році мало місце значне зростання (на 38,3 %) кількості перевезених пасажирів вітчизняними авіакомпаніями на міжнародних маршрутах рейсами на замовлення. Значно збільшили пасажирські перевезення чартерними рейсами провідні авіакомпанії «Аеросвіт» (на 221 тис. чол.) та «Міжнародні авіалінії України» (на 72,3 тис. чол.). Третю позицію за обсягами чартерних пасажирських перевезень зайняла нова вітчизняна авіакомпанія «Роза вітрів», яка почала виконувати польоти з квітня 2008 року.

Мета даної статті довести, що фінансовий лізинг, будучи перспективним фінансовим інструментом, може пожвавити діяльність українських підприємств, сприяти розвитку національної авіаційної промисловості.

Оцінюючи ситуацію, що склалася на ринку регулярних авіаперевезень між Україною та країнами світу, слід ще раз зазначити, що останнім часом темпи зростання обсягів перевезень пасажирів іноземними авіакомпаніями в середньому на 15 % перевищують темпи зростання перевезень вітчизняними авіакомпаніями, а на деяких напрямках перевага іноземних перевізників ще вагоміша2 .

З моменту народження незалежної української цивільної авіації поновлювали свій флот лише її лідери – МАУ, «Аеросвіт», «Україна» та «Донбасаеро». Вони здійснювали міжнародні рейси та перевозили перших осіб держави («Україна»), тому, з метою забезпечення відповідного сервісу, першопочатково орієнтувалися на закупівлю західної техніки3 . Гарантією під час закупівлі були регулярні рейси, здійснювані цими перевізниками. На початку 90-х років були введені митні пільги (у вигляді нульових митних ставок). Тим не менше лише одна компанія за увесь час існування української авіації спромоглася купити (без застосування лізингових схем) новий літак – у 1999 році МАУ придбала Boeing-737. Разом з тим попит на продукцію авіабудівельних підприємств високий, з кожним роком зростає необхідність оновлення основних засобів авіаційних перевізників. Проте кредити під закупівлю такої техніки на вигідних для підприємства умовах надзвичайно важко отримати без підтримки з боку державних органів.

Відсутність у підприємств коштів для основних фондів в першу чергу негативно впливає на безпеку руху. Рівень зносу авіаційної техніки, що експлуатується, становить більше 70%. Майже 75% всіх авіаційних подій та інцидентів – відмова техніки. Однак сьогодні більшість авіакомпаній не можуть дозволити собі купівлю нових літаків через їхню високу вартість. Так, один літак АН-140 коштує близько 8,5 млн дол. США. ВАТ «Укртранслізинг» - єдина компанія в Україні, яка надає в лізинг авіаційну техніку. Таким чином, з одного боку, відбувається розвиток підприємств авіаційної промисловості, а з другого – прискорюється оновлення основних фондів авіакомпаній. Як наслідок – збільшення пасажирського потоку, зростання обсягів перевезень, розвиток інфраструктури авіаційних підприємств. Виходить, що лізинг – основний і на сьогоднішній день єдиний спосіб заміни повітряного парку в авіакомпаніях, що, до речі засвідчує і світовий досвід.

Впровадження реальних механізмів лізингу сприятиме формуванню внутрішнього ринку повітряних машин. Треба створити систему, що дала б можливість експлуатаційним підприємствам закуповувати вітчизняні літаки. Адже на даний час практично жодна з більш ніж 60 експлуатаційних компаній немають можливості придбавати літаки за реальну ціну.

Які основні умови лізингу основних засобів в Україні?4

1. Авансовий платіж становить від 20 до 40% вартості предмета лізингу.

2. Лізингова винагорода – 7 – 25% (залежно від джерела формування ресурсів; 7% – це, найімовірніше, кошти з Держбюджету).

3. Строк лізингу від 1 до 5 років.

4. Борг, як правило, сплачується рівномірними щомісячними платежами.

5. Обов’язкове страхування на весь період дії договору.

Що включає у себе лізинговий платіж?

Лізингові платежі можуть включати:

суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

компенсацію відсотків за кредитом;

інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

На останній пункт варто звернути особливу увагу, адже він може передбачати досить широкий спектр послуг. Приміром, надаючи у лізинг авіатранспорт, лізингова компанія бере на себе:

пошук та підбір повітряного судна, який найбільше відповідає особливостям бізнесу, переговори з автодилерами та доставку автомобіля у користування лізингоодержувачу;

повне страхування повітряного судна на весь термін лізингу;

технічне обслуговування повітряного судна на увесь строк лізингу, наприклад, заміна шин (включаючи їх безпосередню вартість, вартість шиномонтажу та балансування);

усі витрати, пов’язані з державною реєстрацією повітряного судна.

Точний склад цих витрат може дещо відрізнятися і залежить від умов конкретної лізингової компанії.

Існують деякі особливості операцій лізингу літаків.

По-перше, зазначимо основні характеристики, параметри літального судна:

1. Строк експлуатації;

2. Кількість годин польоту;

3. Кількість злетів-посадок.

Ефективно враховувати значення цих параметрів в комплексі. Причому вартість літака буде знижуватися зі збільшенням значення даних параметрів.

По-друге, технічне обслуговування авіатранспорту доцільно проводити компанією виробником, розробником (наприклад до сфери послуг АНТК ім. О. К. Антонова входить післяпродажне обслуговування своїх літаків). Адже авіаційна техніка – специфічний товар, і найкраще всі її особливості можуть знати саме розробники.

Питання лізингу як фінансового інструменту зараз досить популярне. Його вивчають економісти, юристи, наукові працівники та студенти вищих навчальних закладів. Основні теми, що розглядаються, – це сутність поняття лізингу, класифікація лізингових відноин, бухгалтерський облік лізингових операцій, роль фінансових інститутів у розвитку лізингу. Серед авторів, які досліджують цю фінансову сферу, Н. Л. Безклубна, С. Крилов, Ю. Шевчук, В. Різник, Т. Черемисова, О. Тимченко та інші.

Існує полеміка серед вітчизняних авторів з приводу того, що доціль-ніше встановлювати – граничні межі винагороди за лізинг чи комісійної винагороди лізингодавцю. Автор Т. Черемисова стверджує, що доцільним є другий варіант, адже величина винагороди за лізинг залежить від встановленого банківського відсотка, інфляції, фінансового стану лізингодавця, стану ринку і тенденцій на ньому тощо. Отже більш ефективним буде змінювати величину комісійної винагороди лізингодавцю залежно від цілей та можливостей компанії.

На результати лізингової угоди має вплив авансовий платіж. Для лізингодавця авансовий платіж виступає своєрідною гарантією виконання зобов’язань орендаря. Для лізингоодержувача авансовий платіж є іммобілізацією грошових коштів (якщо він здійснюється за рахунок власних коштів), або супроводжується додатковими витратами у вигляді відсотків (у разі використання позичкових коштів). Крім того, підвищується виплата лізингових платежів саме в перший рік дії лізингової угоди, коли в більшості випадків об’єкт лізингу ще не працює на повну потужність.

Встановлення певної величини авансового платежу в перший рік зменшує щорічну суму лізингових платежів наступних років за рахунок сплати менших сум основного боргу (вартості об’єкта лізингу), що зумовлює зменшення бази, на яку нараховується лізингова маржа. Отже, розрахунки здійснюються на основі ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

Котенко Тетяна
аспірант кафедри фінансів підприємств, ДВНЗ «Київський національний університет ім. Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org