Економічна суть та характеристика інституційних інвесторів на фінансовому ринку України


Розвиток в Україні інвестиційного процесу вже неможливо уявити без участі інституціональних інвесторів: інвестиційних фондів, фінансових компаній, пенсійних та інвестиційних фондів, страхових компаній, банківських і небанківських кредитно-депозитних установ і подібних організацій. Вкладаючи кошти, інвестори прагнуть досягти конкретних цілей: безпеки, прибутковості, ліквідності й збільшення або одержання додаткових прибутків, що можливо в разі використання ними моделей портфельного інвестування.

Проблеми функціонування інституційних інвесторів розглядаються на теоретичному і методологічному рівнях у працях таких українських вчених економістів як Ватаманюк З., Кабанов В., Корнєєв В., Леонов Д., Федоренко А., Пересада А. та закордонних: Паррамоу К., Хастингс Н., Шарп У., Мартін Дж. Грубер, Гаррі М. Марковіц, Уілсон Бєрри та ін.

Разом з тим, відсутні комплексні дослідження теоретичних основ в частині характеристики інституційних інвесторів на фінансовому ринку України. Дискусійним і неврегульованим залишаються питання стосовно їхньої класифікації та виконуваних ними функцій для цілей структурування надання послуг на фінансовому ринку. Ці важливі питання вимагають наукового обґрунтування та практичного вирішення, що і обумовило актуальність даної статті.

Аналіз сучасної економічної літератури свідчить про те, що не сформувалось єдиного бачення у сучасних науковців щодо визначення терміна «інституційний інвестор». У розглянутих зарубіжних джерелах визначення інституційних інвесторів зводиться до переліку їх видів та характеру участі в інвестиційному процесі [13, с.123; 1, с.76; 6, с.47].Зокрема, порівняльний аналіз умов функціонування інституційних інвесторів в Україні та країнах Заходу показав розбіжність у трактуванні їхньої діяльності, що зумовлює відмінність у підходах до регулювання їх функціонування та надання ними послуг на фінансовому ринку.

В Україні визначення інституційних інвесторів регулюється нормами Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» [8]. Під інституційними інвесторами, згідно із законодавчими нормами, розуміється наступне: «Інституційні інвестори – інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів» [8].

У працях відомих вітчизняних фінансистів О.Гуторова, В. Федоренка акцентується увага на тому, що головним напрямом вкладення коштів для інституційних інвесторів є цінні папери, зокрема вчені пропонують таке трактування даної категорії: «Інституційний інвестор – фінансовий посередник, який акумулює кошти ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

ТЕОРІЯ

Рудой Володимир
здобувач. Державна установа «Інститут економіки та прогнозування» НАН України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org