ДЕПОЗИТАРНА СИСТЕМА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ


Розбудова національної економіки, спроможної до структурної трансформації, неможлива без створення дієвих ринків капіталу. Забезпечення ефективності функціонування останніх в умовах динамічних перетворень в світовій економіці та значного рівня відкритості економіки України потребує вдосконалення інституційної системи, спроможної адекватно реагувати на нові виклики розвитку національної економіки та ефективно задовольняти потреби учасників ринку.

Розвиток вітчизняного фінансового ринку як найбільш ефективного механізму перерозподілу ресурсів на користь реального сектору економіки визначено одним з пріоритетів Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік (Антикризової програми) [1]. Вирішення цього завдання значною мірою залежить від розбудови інфраструктури вітчизняного фондового ринку, елементом якої виступає національна депозитарна система.

Дискусії щодо шляхів розвитку депозитарної системи в Україні тривають давно. Цій проблемі приділяли увагу О. Шаров [2], А. Яценюк [3], О. Кірєєв, М. Шаповалов, Н. Гребеник [4], Л. Алексеєнко [5], О. Куліш [6], Г. Терещенко [7], С. Москвін [8]. Безперечно, нові виклики, що постають перед вітчизняною економікою під час фінансово-економічної кризи, посилюють необхідність реформування інституційної складової фондового ринку, розбудови ефективної системи надання депозитарних послуг. Відтак метою даної статті є визначення перспектив розвитку вітчизняної депозитарної системи як ключового елемента у забезпеченні дієвості фондового ринку та мінімізації ризиків його суб’єктів, а також вироблення рекомендацій щодо основних напрямів її реформування.

Поштовхом до розвитку та поширення центральних депозитаріїв цінних паперів послугувала доповідь Групи тридцяти1 (G30) щодо системи клірингу і розрахунків на світових ринках цінних паперів, опублікована в 1989 р. Одна з рекомендацій звіту стосувалася необхідності створення Центрального депозитарію на кожному національному ринку. З часом ці рекомендації уточнювалися і доповнювалися, і в 1999 р. International Securities Services Association (ISSA) опублікувала оновлені рекомендації G30. В них рекомендації стосовно центрального депозитарію (Рекомендація № 3) були дещо розширені: «Кожна країна повинна мати розвинений та ефективно діючий Центральний депозитарій цінних паперів, умови діяльності якого та управління яким заохочували б якомога ширше розповсюдження його послуг серед учасників ринку. Номенклатура прийнятних депозитарних інструментів повинна бути якомога ширшою. Максимально повно має здійснюватись знерухомлення або дематеріалізація фінансових інструментів. Якщо на одному й тому ж ринку є декілька клірингово-розрахункових депозитаріїв, вони мають діяти на основі сумісних правил та звичаїв з метою зменшення ризику при розрахунках та уможливлення ефективного використання коштів і взаємних гарантій» [9].

Рекомендації групи були спрямовані на досягнення визначеності й зручності при передачі цінних паперів на ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

МАКРОЕКОНОМІКА

Покришка Дмитро
завідувач відділу економічної стратегії НІСД

Собкевич Оксана
завідувач відділу секторальної економіки НІСД, к.е.н.

Скиба Марина
головний консультант відділу економічної стратегії НІСД, к.держ.упр.

Ус Іван
старший консультант відділу зовнішньо-економічної політики НІСД

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org