ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
Чільне місце в еволюційному процесі відносин власності у сучасній світовій економіці по праву належить корпорації (акціонерному товариству). Фактично, будь-яке підприємство, що претендує на статус успішного, на певному етапі свого розвитку має акціонуватися та стати акціонерною компанією, як правило – публічною. Бурхливий розвиток корпоративного бізнесу, вплив його власників та менеджерів вже вийшов далеко за межі суто економічних відносин, оскільки корпорація стала не тільки економічним, а й політичним та соціальним інститутом. Беззаперечним залишається той факт, що в основі такого лідерства лежить здатність формувати значні капітали – відповідно, вирішувати глобальні виробничі завдання. Саме тому і виникає необхідність дослідження широкого кола теоретичних проблем щодо фінансування корпорації.
Питання структури капіталу є одним із найбільш складних у фінансовому менеджменті мікрорівня. Численні наукові розвідки в цьому напрямі так і не дали однозначних результатів, відповідно, на практиці управлінці досить часто орієнтуються на стандартні установки та концепції, які не завжди є актуальними. Якщо розглянути цей напрям фінансової науки в ретроспективі, можна виділити два основних етапи: перший – до 1958 року (коли розвивався так званий традиційний підхід); другий — розробки М. Міллера, Ф. Модільяні [7] та альтернативні щодо їх робіт моделі (поява яких була викликана критикою висновків та рекомендацій згаданих авторів) – праці Є. Брігхема, Р. Брейлі, С. Майерса, С. Росса. Саме Їхні роботи стали базовими для досліджень вітчизняних та російських науковців – І. Бланка, Л. Буряка, Я. Міркіна. А. Поддєрьогіна, Н. Рязанової, В. Суторміної, Т. Телової, О. Терещенка, В. Федосова та ін.. Втім, наявність численних досліджень не зменшує актуальності вказаного напряму, а існуюча неоднозначність їхніх висновків лише додатково стимулює нові наукові розробки та пошуки. Саме подібні завдання і вирішуються у даній статті.
Існування багатьох, іноді абсолютно відмінних, теоретичних конструкцій щодо структури капіталу акціонерного товариства об’єктивно ставить питання про виділення кількох загальних напрямів.
Так російський дослідник Т.В. Теплова пропонує поділити теорії структури капіталу на статичні та динамічні – і саме подібний поділ, на нашу думку, найбільш повно відображає сутність двох напрямів фінансової науки про структуру капіталу [9]:
Статичні теорії виходять з того, що оптимальна структура капіталу існує, і для кожної окремо взятої корпорації вона індивідуальна. Завдання менеджерів – знайти її, а потім неухильно додержуватися. Динамічні моделі допускають відхилення від цільової структури капіталу в певний момент часу залежно від умов, що склалися на ринку. В свою чергу, більшість західних науковців [3, 4, 5] орієнтуються на суто історичний підхід, вважаючи за точку відліку роботи М. Міллера та Ф. Модільяні середини ХХ ст.
На нашу думку, в дослідженні теоретичних аспектів формування капіталу акціонерного товариства необхідно виходити з того, що існує можливість вибору джерел фінансування для отримання капіталу з оптимальними на час вибору параметрами. Цей вибір відбувається в контексті реалізації основної ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ
Стеценко Богдан
асистент кафедри фінансів КНЕУ
|
