Коефіцієнт ділової активності в аналізі діяльності страхових компаній


В статті досліджуються тенденції динаміки і закономірності формування складових, за якими визначається коефіцієнт «ділової активності»: обсяг страхових платежів і валюти балансу, а також визначається оптимальне співвідношення цих обсягів, яке забезпечує зростання останнього. На основі аналітичного групування розглядається вплив ділової активності на кінцеві результативні показники, за якими оцінюються діяльність страхових компаній.

Підвищення ефективності і якості діяльності страхових компаній є однією з важливих проблем сучасного страхового ринку. Ця проблема містка, багатогранна і включає в себе широкий комплекс аспектів, пов’язаних з специфікою діяльності страховиків. Особливості цієї діяльності зумовлюються тим, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а вже потім компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, створює необхідний страховий фонд, а лише після цього несе витрати, пов’язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами [1, с. 426]

В цих умовах важливим аспектом проблеми є визначення показників і факторів, від яких залежить ефективність функціонування страхових компаній на конкурентному стихійному ринку.

Як відомо, ефективність діяльності страхових компаній характеризується системою (комплексом) економічних показників, умов і факторів. Одним із важливих в цій системі є показник (коефіцієнт) ділової активності. За визначенням, наведеним в літературних джерелах, цей показник визначається відношенням суми надходжень страхових платежів до валюти балансу на певну дату і характеризує, наскільки ефективно страхова компанія використовує ресурси, які знаходяться в її розпорядженні. Значення показника відповідає числу оборотів капіталу страхових компаній, які приносять прибуток або збиток [2, с. 18]. Проте аналітичний зміст коефіцієнта ділової активності варто розглядати в двох аспектах: як показник, що характеризує економічну ефективність діяльності страхових компаній, і як фактор, який зумовлює цю ефективність.

З метою економічного аналізу дос-лідимо цей коефіцієнт, по-перше, як результативну ознаку. При цьому, розглядаючи коефіцієнт «ділової активності» як узагальнюючий синтетичний показник, необхідно мати на увазі, що останній формується внаслідок взаємодії множини різноманітних еконо-мічних умов і факторів, які діють як безпосередньо так і опосередковано на страховому ринку. Тому дослідження тенденцій формування цього коефіцієнта має винятково важливе значення для оцінки діяльності страхового ринку.

З метою кількісного визначення взаємозв’язків, взаємообумовленості і співвідношення показників результативності діяльності страховиків, особливо при з’ясуванні ролі того чи іншого фактора в формуванні цих показників, автором використані аналітичні групування і аналіз паралельних динамічних рядів.

Спираючись на теоретичні і методологічні положення щодо використання аналітичного групування, здійснено пошуковий аналіз наявності взаємозв’язків між розмірами результативних ...

[Придбати журнал]


Ключові слова:  

ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

Ромащенко Олексій
магістр з фінансового менеджменту, КНЕУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

©  2001 - 2018  securities.usmdi.org