Чи будуть засвоєні уроки банківської кризи 2008-2009 р.?
Ми перегорнули сторінку фінансової кризи, що мала місце в Україні у 2008–2009 р. Настав час спокійного обмірковування подій та стратегічного осмислення уроків кризи. Сучасний фінансовий сектор в своєму розвитку не стоїть на місці. Він потребує від влади послідовних кроків на шляху подальшої інституціональної розбудови з метою створення нових інструментів, які б завадили у майбутньому виникненню кризових явищ. В той же час не існує універсальних антикризових рецептів, світова фінансова думка постійно перебуває у розвитку, і тому не слід сподіватися, що автоматичне перенесення досвіду сусідніх країн на національні терени неодмінно принесе швидкі позитивні результати. В статті розглянута динаміка найгостріших макрофінансових процесів, що вразили Україну, проаналізовано стан вітчизняної банківської системи та запропоновані шляхи її подальшого інституціонального вдосконалення.
На початку 2011 року можна більш-менш впевнено казати, що українська банківська система поступово виходить з кризи. І найкращий показник на користь цього – сталий приріст депозитів населення у банківську систему. Це не перша банківська криза, що долала банківська система у новітній історії України, і вихід з кризи завжди давав поштовх до проведення нових інституційних змін. Економіка України та банківська система як її складова накопичили багато проблем і загроз, зокрема: високий рівень доларизації економіки і ціни кредитних ресурсів на внутрішньому ринку; низька стійкість до зовнішніх стресів; невідповідність адекватності капіталу банків існуючим економічним і фінансовим ризикам тощо. Для вирішення всіх цих проблем не існує швидких і ефективних ліків, але суперечності, які склалися на нинішній період, безумовно, потребують від регулятора ринку – Національного банку України (НБУ), що за новим Законом є суб’єктом законодавчої ініціативи, – послідовних кроків та рішучих дій в інституціональному розвитку фінансового сектору. Криза продемонструвала неналежну ефективність існуючих методів державного регулювання фінансового сектору України. Але саме вона дає шанс переосмислити помилки і упущення і виробити нову стратегію розвитку національної бан-ківської системи та відновлення довіри суспільства до неї. Необхідно визначити нові принципи і стандарти нагляду за фінансово-банківськими установами, які можуть стати певними запобіжниками негативних явищ і зменшити вплив можливих наступних фінансових криз [1].
Національна банківська система є однією з небагатьох галузей народного господарства, що з самого початку незалежності держави формувалась на ринкових засадах із залученням національного капіталу в ресурсну базу. Відповідно до цього формувалися системні відносини між банками та реальним сектором, банками і населенням, банками і державою. Але саме держава виявилася не повністю готова до масового приходу іноземного капіталу у фінансовий сектор. Вона не спромоглася виробити певну досить послідовну стратегію з метою захисту інтересів інвестора, національного товаровиробника та населення від впливу світових фінансових криз та протистоянь гравців глобальної економіки на світових фінансових ринках. Стрімке зростання питомої ваги іноземного капіталу в фінансовій системі в 2005–2008 роках не призвело до суттєвого здешевлення кредитних ресурсів і тарифів. У той же час іноземний капітал досить швидко ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ТЕОРІЯ
Дробязко Анатолій
к.е.н., радник голови правління ПАТ «КБ «НАДРА»
Льовочкін Сергій
кандидат економічних наук
Федосов Віктор
д.е.н., професор, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
|
