Фонд прямих інвестицій в українському інституційному середовищі: проблеми та можливі шляхи вирішення


Стаття присвячена аналізу існуючих та можливих форм побудови фонду прямих інвестицій, що залучає кошти українських інвесторів, зареєстрований і здійснює діяльність в Україні. Розглядаються ключові аспекти діяльності фондів прямих інвестицій у сучасному світі, напрацьовані інструменти вирішення головних проблем діяльності фонду, зокрема – структура фонду, ризики та конфлікти інтересів, вихід з інвестиції тощо – та можливості використання даного досвіду в умовах України.

1. Економічна роль фондів прямих інвестицій

Англійський термін «private equity» прийнято перекладати як «прямі інвестиції» (відповідно «private equity fund» - «фонд прямих інвестицій»), хоча точний переклад звучав би як «власний капітал приватних компаній» та «фонди власного капіталу приватних компаний». Назва відображає сутність операцій фондів прямих інвестицій – вони інвестують залучені у інвесторів кошти у корпоративні права компаній, що необов’язково є публічними, придбають відносно значну частку власного капіталу і активно беруть участь в управлінні компанією. Одне з популярних визначень: «прямі інвестиції – це інвестування у цінні папери через переговорний процес» [1], – тому що на відміну від портфельних інвестицій, де купівля цінних паперів може відбуватись без будь-якого контакту з менеджментом чи власниками компанії, прямі інвестиції завжди передбачають переговори і досягнення певних домовленостей з іншими зацікавленими сторонами.

Фонди прямих інвестицій прийнято поділяти (див. напр. [9]) на венчурні фонди (venture funds) та фонди викупу (buyout funds).

Венчурні фонди фінансують бізнеси на ранніх стадіях розвитку (seed та early stage) та на етапах зростання (expansion чи т.зв. later stage venture capital), як правило, у партнерстві з підприємцями – власниками компаній-об’єктів інвестицій. Всупереч розповсюдженій думці, венчурні фонди не фінансують створення інновацій (виключнням можуть бути державні венчурні фонди), хоча можуть відігравати важливу роль у інноваційному процесі, надаючи фінансування на етапах, коли завершені інноваційні розробки потребують інвестування капіталу для виведення на ринок чи забезпечення економічно виправданого масштабу виробництва [10].

Стратегія фондів викупу – отримання контролю в компанії через придбання значного пакету і збільшення вартості об’єкта інвестицій за допомогою істотних змін у структурі бізнесу, стратегії, управлінні чи структурі капіталу. Об’єктами для фондів викупу є зрілі компанії, подібна стратегія вимагає наявності істотних фінансових ресурсів – за обсягами активів в управлінні фонди викупу значно перевищують венчурні фонди.

Метою фонду прямих інвестицій є збільшення цінності бізнесу після входження у власний капітал компанії ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ

Мертенс Олександр
кандидат економічних наук, Міжнародний інститут бізнесу




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org