ГЛОБАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ДИСКРЕДИТАЦІЯ СТАНДАРТІВ РОЗВИТКУ
За умов глобалізації, коли невизначеними і суперечливими виглядають перспективи світогосподарського розвитку, потребується поглиблений неупереджений науковий аналіз і системне осмислення нових реалій. Сучасна економічна теорія у традиційних парадигмах лише із очевидним запізненням інтерпретує переважно кількісні глобальні трансформаційні зміни, продукуючи відповідні базові характеристики економіки – постіндустріальна, інноваційна (креативна), інформаційна, віртуальна, мережева, інтелектуальна, соціальна тощо. Стосовно оцінки новітніх викликів, суперечностей, асиметрій глобалізації диференційовані економічні науки демонструють свою методологічну неспроможність. Неадекватною з огляду на сучасні можливості виглядає і прогностична функція економічних досліджень, коли «експлуатуються» передбачення минулого, зокрема вчення про ноосферу В.Вернадського (сучасна концепція «ноосферно-космічної економіки»), моделюються почасти полярні, а іноді й фантастичні варіанти і сценарії глобального людського розвитку (О.Білорус, З.Бзежинський, Дж.Сорос, Ю.Пахомов, С.Хантінгтон, Ф.Фукуяма та ін.). Методологія глобалістики як відносно «молодої» науки хоча і має апріорі міждисциплінарний характер (школи і концепції сталого, контрольованого чи безпечного глобального розвитку, універсального еволюціоналізму, міжнародної політ-економіії, глобальної соціалізації та ін.) реально формується також у дещо звуженому колі проблем і зводиться, насамперед, до диференційованого за інструментарієм аналізу дослідження економічного, політичного, соціального, інформаційного глобалізму. Разом із тим, хоча і важко визначитись із предметом і об’єктом глобалістики, на сьогодні вона інтегрує творчі зусилля представників багатьох наук, тим самим нівелюючи чи універсалізуючи й різні підходи щодо дослідження глобальних проблем розвитку. Нездатність практично всіх суб’єктів економічної діяльності давати адекватні відповіді на глобальні виклики породжує феномен глобальної дискредитації традиційних стандартів розвитку людства. Це вочевидь набуває рис системності, оскільки якісно видоз-мінюються уявлення про цінності та успіх індивідів, груп людей, малих і середніх фірм, транснаціональних корпорацій, держав – націй, регіональних блоків, континентів, локальних цивілізацій. Осмислюючи прояви глобальної дискредитації поки що на гіпотетичному рівні, доцільно поглибитись у функціональну сутність цього процесу, досліджуючи її позитиви і негативи у контексті загальноцивілізаційного прогресу чи регресу.
На сьогодні вже тривіальним висновком переважаючої більшості міжнародних економічних досліджень є констатація того, що безпрецедентна у своїх проявах глобалізація, з одного боку, є джерелом і стимулятором конкурентного розвитку, а з другого – акселератором конфліктів і криз. Вона є не прямолінійною і гомогенною, особливо з огляду на позитиви і негативи прояву, коли витрати і переваги розподіляються нерівномірно, асинхронно і непропорційно, насамперед, у міжкраїновому плані [1, 6, 8, 12, 28, 32].
В умовах глобалізації генеруються технологічні, інформаційні, економічні, соціокультурні та міжцивілізаційні виклики, що обумовлюють відповідні асиметрії сучасного світогосподарського розвитку. Глобальні економічні асиметрії (фінансово-інвестиційні, виробничі, торговельні, інфраструктурні) доцільно розглядати у контексті асиметрій технологічних та інформаційних, що у неоднорідному соціокультурному ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ТЕОРІЯ
Лук`яненко Дмитро
заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професор
Павловська Ольга
к.е.н., доцент ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана»
|
