Принципи адміністрування акцизів та їх реалізація в Україні
У статті запропоновано принципи адміністрування акцизів та проаналізовано, як вони реалізовані в Україні. За результатами дослідження сформульовано пропозиції з удосконалення практики адміністрування акцизів з метою приведення дій податкових органів у відповідність до зазначених принципів.
Питання виділення принципів адмі-ністрування податків недостатньо розроблене у фаховій літературі. Серед науковців, що досліджували цей аспект адміністрування податків слід відмітити Ю. Коваленко [1], С. А. Корнієнко [2], Т. Н. Корнієнко [2], М. Мурашко [1], Т. Л. Томнюк [3, 4], В. А. Хочуєва [5, 6]. Більшість авторів пропонують принципи податкового адміністрування, проте бракує досліджень щодо дотримання цих принципів на практиці, порушення яких і призводить до зниження ефективності податків.
Метою статті є визначити принципи адміністрування акцизів та дослідити, як вони реалізуються в Україні.
З огляду на правову природу податків, адміністрування акцизів має здійснюватися, передусім, на основі юридичного закріплення норм. Отже, принцип законності є визначальним принципом адміністрування. Працівники податкової служби мають діяти
об’єктивно, відповідно до норм чинного законодавства. Даний принцип часто не реалізується в Україні. Так, наприклад, систематично порушується норма законодавства про заборону відмовляти платнику у прийнятті податкової декларації, зокрема через показники цієї декларації. На практиці платнику непросто здати декларацію, яка містить від’ємне значення з податку на прибуток підприємств або суму ПДВ, задекларовану до відшкодування. Незважаючи на те, що вищезазначена забороняюча норма існувала у Законі № 2181 з 2003 по 2010 рік, у приміщенні ДПІ можна було побачити оголошення такого змісту: «Платникам, в деклараціях яких рядок такий-то має від’ємне значення (тобто задекларовані збитки щодо податку на прибуток підприємств – прим. авт.), або заповнений рядок такий-то (тобто задекларовано бажання отримати бюджетне відшкодування ПДВ грошовими коштами – прим. авт.) перш, ніж подавати декларацію, треба підійдти до свого інспектора для отримання відмітки, без якої звітність не буде прийнято». У свою чергу, камеральний інспектор отримував вказівку не ставити таку відмітку, якщо платник не погоджується «покращити» звітні показники. Трохи згодом податківці стали пропонувати платнику компроміс, який одначе законним також не назвеш, оскільки платника фактично спонукали порушувати податкове законодавство: пропонувалось здати декларацію з «правильними» цифрами, а потім подати уточнюючий розрахунок з фактичними даними. Таким способом досягалося покращення звітних показників про роботу податкової служби, що певним чином характеризує не тільки ступінь дотримання принципу законності в Україні, але й достовірність звітів про досягнуті результати.
Також не зовсім зрозумілим з огляду не лише на законність, а й на ефективність, є спосіб, яким податківці намагаються примусити платників подавати звітність. Нагадаємо, що їх передбачено три: 1) особисто (в паперовому або електронному варіанті), 2) поштою, 3) в електронному вигляді через засоби зв’язку. Якщо в 2007 році, під час запровадження електронної подачі документів, податківці намагалися масово залучити до такого способу платників, безкоштовно розповсюджуючи серед них відповідне програмне забезпечення ...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
МАКРОЕКОНОМІКА
Пислиця Анна
старший викладач кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
|
