ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА: АНАЛІЗ ПРОБЛЕМНИХ ПИТАНЬ
Банківські інституції домінують у структурі вітчизняного фінансового сектору протягом всього періоду незалежності України. На певному етапі розвитку української економіки вони були чи не безальтернативним видом фінансових інститутів в Україні. Проте, поява та розвиток інституційних інвесторів (страхових компаній, інвестиційних фондів та недержавних пенсійних фондів) та небанківських кредитних інститутів (кредитних спілок, лізингових компаній і т.п.) загострили конкуренцію на фінансовому ринку.
Хоча за своїм економічним потенціалом названі фінансові установи поки що значно поступаються банківському секторові, динаміка їх розвитку дає можливість прогнозувати, що навіть у середньостроковій перспективі в окремих секторах банки не зможуть утримати свої лідируючі позиції. Всі названі фактори обумовлюють необхідність перегляду конкурентних стратегій банків як на фінансовому ринку в цілому, так і на його сегментах.
Цей висновок в повній мірі стосується і ринку позичкового капіталу. Криза 2008-2009 рр., яка розпочалася на окремих національних ринках, але мала глобальні наслідки, тільки підкреслила недостатню ефективність існуючих методик оцінки кредитоспроможності позичальників. Саме у цій сфері, на погляд багатьох дослідників, криються базові диспропорції сучасного бан-кінгу, які і призвели до фінансових негараздів...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
Кузьменко Діана
здобувач кафедри банківського менеджменту ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»
|
