Накопичувальна складова пенсійної системи України: місце недержавних пенсійних фондів
Пенсійні системи є відносно молодими складовими елементами національних фінансових систем, та ще перебувають у стадії розвитку. Саме цим зумовлене різноманіття як організа-ційних форм фінансових установ, які є провайдерами послуг з пенсійного забезпечення [1] так і архітектур самих національних пенсійних систем. Світова спільнота, усвідомлюючи вирішальну роль пенсійних систем як національних соціально-економічних стабілізаторів та основи зростання добробуту в глобальному вимірі, приділяє значну увагу не тільки дослідженню та узагальненню існуючої практики побудови та функціонування національних пенсійних систем в різних країнах, але й розробляє рекомендації щодо забезпечення ефективного функціонування цих систем, ґрунтуючись на отриманому досвіді та загальних принципах, які можуть бути застосовані до пенсійної системи будь-якої організаційно-інституційної структури [2,3]. Проте, специ-фіка пенсійних систем полягає в тому, що вони розраховані не на одне поко-ління і, відповідно, «визрівають» та наочно набувають певних позитивних та негативних якостей не одразу після їх запровадження, а лише через багато десятків років (які охоплюють щонайменш два покоління учасників таких пенсійних систем). При цьому, багато моделей, які вважалися зразковими на певних етапах розвитку, втрачають свої переваги протягом періоду свого існування, особливо під впливом змін економічного та політичного середовища в яких вони функціонують...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ
Леонов Дмитро
к.е.н., професор, Ректор Українського інституту розвитку фондового ринку
|
