Безпека економічних трансформацій



Упродовж тривалого історичного розвитку в Україні сформувався досить розвинений індустріально-аграрний комплекс, який являв собою сукупність великої кількості галузей промисловості, будівництва, транспорту і сільського господарства. Однак він був зорієнтований на максимальний вклад в економіку колишнього СРСР, повністю заінтегрований в її систему, а тому залишався слабо соціально направленим, структурно незавершеним, недостатньо збалансованим, технічно відсталим, ізольованим від світового економічного простору і зверненим переважно на внутрішній ринок. Тому після здобуття Україною самостійності виникла необхідність його структурної перебудови як і реформування всієї економічної системи.

Економічна реформа мала бути спрямована на удосконалення функціонально компонентної і територіальної структури господарського комплексу, його структурної завершеності й повної збалансованості, раціоналізації розміщення всіх галузей промисловості і сільського господарства, впровадження найновітніх досягнень науково-технічного прогресу, оновлення виробничого обладнання, перехід на нові технології, розвиток багатоукладної економіки, розширення товарно-промислових відносин і перехід до ринкової економіки, удосконалення інвестиційної, цінової, фінансово-кредитної, податкової і митної політики та, зрештою, входження України у світовий економічний простір і активізацію зовнішньоекономічних відносин.

Здійснення таких крупномасштабних перетворень вимагає розробки принципово нової економічної політики, стратегії і тактики здійснення економічних реформ. Слід наголосити, що українська економічна наука ще недостатньо була підготовлена для вирішення таких складних глобальних і масштабних проблем. Скориставшись відсутністю досвіду державотворення і науково обґрунтованої концепції економічних перетворень та надзвичайною складністю ситуації, «допомогу» у створенні моделі економічних трансформацій запропонували міжнародні фінансові інституції: Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, «Паризький клуб» і деякі «науково-консультативні центри» та експерти економічно високорозвинених країн світу. Користуючись лише зовнішньою схожістю ситуації у слаборозвинених країнах, іноземні експерти запропонували Україні таку ж саму застарілу модель розвитку економіки, що і для слаборозвинених країн третього світу. Вона передбачала повну відмову держави від управління і планування економіки, лібералізацію цін, заборону протекціонізму, суцільну приватизацію майна, повну ліквідацію державної власності, розвиток ринкової стихії. Втрата державою управлінських контрольних функцій, хаотичний розвиток економіки, повальна приватизація, перехід підприємств у власність ще недостатньо досвідчених підприємців позитивних наслідків не дали. Процес здійснення реформ за рекомендаціями і рецептами міжнародних фінансових інституцій призвів до катастрофічного занепаду нашого господарства і загострення економічної кризи. Внаслідок реалізації нав'язаної Україні моделі обсяг валового внутрішнього продукту з 1991 р. по 1999 р. зменшився на 50,7%, валова продукція промисловості зменшилася на 50,9%, сільського господарства – на 55%, питома вага сировинних галузей зросла з 21% до 50%, капітальні вкладення в народне господарство зменшилися майже у 5 разів, нецільовий відтік капіталу з України в 1999 р. досяг 8 млрд. доларів США, рівень бартеризації економічних відносин досяг 40% обсягу реалізованої продукції, кредиторська заборгованість на початку 1999 р. склала ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

МАКРОЕКОНОМІКА

Іванух Р.А.
доктор географічних наук, професор

Чук Л.Г.
кандидат економічних наук, доцент




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org