Акціонери-працівники та їх вплив на діяльність підприємства

Однією з особливих рис вітчизняних акціонерних товариств є наявність у їхній структурі групи акціонерів, які одночасно є працівниками даного підприємства. Така ситуація, поряд із окремими перевагами, породжує цілу низку проблем як для самих таких власників, так і для держави. З огляду на той факт, що масова приватизація в Україні фактично закінчилася і ми стоїмо на порозі другої хвилі перерозподілу власності, неминуче виникнуть конфлікти, в яких акціонери-працівники часто стануть просто «розмінною монетою», а не реальними власниками. Тут можна згадати розвиток подій на підприємстві «Рівнеазот», нині розгортається конфлікт навколо АТ «Оболонь». На жаль, Україна ще довго буде пожинати плоди сертифікатної приватизації, але об'єктивно її наслідки не змінити, тому сьогодні на перший план виходить вміння використати позитивні моменти (які, безумовно, є) та применшити вплив негативних від існування таких акціонерів-працівників у структурі власників акціонерних товариств.

Проблема наявності акціонерів-працівників не нова, з необхідністю її вирішення зіткнулося багато розвинених країн. Вірніше, в цих країнах таку ситуацію розглядали не як проблему, а як даність, існування якої потрібно враховувати і на рівні корпоративного управління, і на загальнодержавному рівні. Так, за даними американських економістів Дж. Р. Блазі та Д.Л. Круза, на початку 90-х років частка власників найманих працівників у структурі 500 найбільших промислових корпорацій США в середньому становила 27,2% (для 100 найкрупніших корпорацій – 33 %) [2]. Відмінними від вітчизняних були способи, за допомогою яких акції передавалися у власність найманих працівників. У Сполучених Штатах акції потрапляли у власність робітників

такими шляхами:

· купівля акцій в індивідуальному порядку на ринку за рахунок власних коштів працівника. Працівник проявляє власну ініціативу, самостійно визначає привабливість акцій корпорації, розмір інвестицій;

· використання різних програм купівлі акцій. Головною відмінністю від першого способу є те, що корпорація сприяє купівлі акцій працівником шляхом створення спеціального підрозділу, який повністю (і часто безкоштовно) перебирає на себе турботи щодо купівлі акцій на ринку. При цьому розмір інвестиції та час її здійснення визначає сам працівник;

· ESOP та інші пенсійні програми. Варіантів використання пенсійних програм, в яких найманий працівник стає власником акцій, існує дуже багато. При цьому він може бути і безпосереднім власником акцій, і володіти ними опосередковано (через посередника); купівля таких цінних паперів, як правило, відбувається не за кошти працівника або шляхом надання йому значних преференцій.

Незважаючи на те, що результат в обох варіантах (українському і американському) один – набуття найманими працівниками власності – наслідки цілком різні. В Україні формування загалу акціонерів-працівників відбувалося під впливом одного визначального фактора ...

[Завантажити PDF версію]