«ЗАЛИШКОВИЙ» ПРИНЦИП В ДИВІДЕНДНІЙ ПОЛІТИЦІ В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ КОРПОРАЦІЙ
Перед Україною стоять складні завдання, пов’язані з подальшим реформуванням національної економіки. Надії на покращення економічної ситуації, не в останню чергу, пов’язуються з трансформаціями у корпоративному секторові, представленому провідними підприємствами металургійного комплексу, хімічної промисловості і т.п.. Приватизація об’єктивно визначила лідерство корпорацій серед організаційно-правових форм ведення бізнесу в Україні. В тім, це лідерство, хоча і є природнім для ринкової економіки, пов’язане з численними проблемами, з якими стикаються вітчизняні акціонерні товариства в процесі своєї фінансової діяльності.
В загальному ряду прагматичних проблем особливе місце займає дивідендна політика. Складне та неоднозначне питання для будь-якої зарубіжної корпорації, для вітчизняних АТ воно набуває особливих форм, пов’язаних з деструктивним впливом цілого ряду зовнішніх та внутрішніх чинників. В той же час, аналіз праць вітчизняних економістів, присвячених питанням дивідендної політики – зокрема, Д. Бородкіна, В. Козака, О. Крайник, Л. Лігоненко, І. Прасолова, І. Стефанюка, В. Суторміної, доводить, що вказане питання часто розглядається вкрай однобоко.
Зокрема, відмітимо, що в наукових колах домінують наступні ідеологеми щодо розподілу прибутку АТ:
· по-перше, вітчизняні підприємства вкрай рідко виплачують дивіденди і це негативно характеризує діяльність корпоративного сектору, насамперед, з точки зору міноритаріїв;
· по-друге, і самі акціонерні товариства, і держава повинні сконцентрувати зусилля на активізації дивідендних виплат, оскільки це дасть можливість залучити додаткові інвестиційні ресурси в корпоративний сектор...
[Завантажити PDF версію]
Ключові слова: |
КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ
Стеценко Богдан
асистент кафедри фінансів КНЕУ
|
