Конфлікти у сфері корпоративного управління


Виявлення причин конфліктів у сфері корпоративного управління (корпоративних конфліктів) є ключовим у пошуку шляхів їх попередження та вирішення. На основі тільки описання моделі конфлікту без знання рушійних сил його розвитку втручатися недоцільно. Втручання виправдане лише тоді, коли не тільки відомо, що відбувається під час конфлікту, але й є відповіді на запитання, чому події розгортаються саме так, а не інакше.

Об’єктивні причини конфліктів

Виникнення і розвиток корпоративних конфліктів зумовлені чотирма групами факторів і причин: об’єктивних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних і особистісних. Перші дві групи носять об’єктивний характер, третя і четверта – суб’єктивний [2, c.213].

Розуміння об’єктивно-суб’єктивного характеру причин корпоративних конфліктів у процесі управління акціонерним капіталом досить корисне для їх попередження, для вироблення оптимальних стратегій поведінки акціонерів під час типових конфліктів. До об’єктивних причин їх виникнення можна віднести головним чином ті обставини соціальної взаємодії акціонерів, які призвели до зіткнення інтересів, думок, установок і т.п. Об’єктивні спричинюють передконфліктні ситуації, їх об’єктивну компоненту. Наприклад, у правлінні акціонерного товариства є вакансія на посаду члена правління, на яку претендують кілька осіб з управлінського персоналу, котрі згідно з чинним законодавством «перебувають з товариством у трудових відносинах» [1, c.32]. Оскільки вакансія одна, а претендентів кілька, інтереси останніх об’єктивно, тобто незалежно від їхнього бажання, зіткаються. Таке зіткнення може призвести (а може і не призвести) до конфлікту. Однак, якби на цю посаду був один претендент, то зіткнення інтересів двох або декількох представників управлінського персоналу взагалі не було б. У такій ситуації був би виключений і конфлікт, спричинений призначенням на посаду, оскільки для цього не було б об’єктивної підстави.

Суб’єктивні причини корпоративних конфліктів в основному пов’язані з індивідуальними психологічними особливостями опонентів, котрі обирають саме конфліктний, а не якийсь інший спосіб вирішення об’єктивного протиріччя. У такому разі акціонер не йде на компромісне вирішення проблеми, не поступається, не намагається обговорити і разом з опонентом взаємовигідно усунути це протиріччя, а обирає стратегію протидії. Причини, за яких акціонер обирає конфлікт, у контексті вищесказаного носять переважно суб’єктивний характер.

Навіть при побіжному розгляді характеру зв’язків між об’єктивними і суб’єктивними причинами конфліктів можна відзначити такі особливості. По-перше, чітке розподілення об’єктивних і суб’єктивних причин конфліктів, а тим більше їх протиставлення, вочевидь, неправомірне. Будь-яка об’єктивна причина відіграє свою роль у виникненні конкретної конфліктної ситуації, у тому числі з причини дії суб’єктивних факторів. Наприклад, якби в акціонерному товаристві був розроблений і затверджений на загальних зборах акціонерів для внутрішнього користування документ «Положення про правління товариства», то кількість конфліктів, пов’язаних із кар’єрним зростанням представників управлінського персоналу, набагато зменшилася б. Однак розробка такого документа залежить від особистої ініціативи голови та членів правління акціонерного товариства, тобто від суб’єктивного фактора. Тому більшість об’єктивних причин у певній мірі є суб’єктивними, а суб’єктивні мотиви конфліктів у кінцевому підсумку об’єктивно детерміновані. Як приклад: акціонер почав ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ТЕОРІЯ

Гафтанюк Анатолій
магістр з державного управління, департамент по роботі з корпоративними клієнтами ТОВ «Он-лайн капітал»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org