Депозитарні розписки: сутність, типи, перспективи розвитку, механізм випуску



1. Міжнародна міграція капіталу як форма зовнішньоекономічних зв’язків.

Інтернаціоналізація господарського життя посилює переміщення між країнами товару, робочої сили і капіталу.

Рух товару та рух капіталу через національні кордони істотно відрізняються одне від одного. Під час реалізації товару за кордоном відбувається лише зміна форми вартості. Зовнішня торгівля за своєю природою зводиться до обміну товарами як споживчими вартостями. Вивіз капіталу являє собою одностороннє переміщення за кордон вартості в товарній або грошовій формах з метою отримання підприємницького прибутку або процентів. Відповідно розрізняють експорт підприємницького та позичкового капіталів. Вивіз підприємницького капіталу являє собою довгострокові зарубіжні інвестиції, що ведуть до створення за кордоном філіалів, дочірніх компаній та змішаних підприємств. Капіталовкладення в зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль над ними з боку інвестора, називаються прямими іноземними інвестиціями. В міжнародній статистиці до них відносяться такі інвестиції, за яких у іноземного інвестора знаходиться не менше 25% акціонерного капіталу компанії.

Рух позичкового капіталу в сфері зовнішньоекономічних зв’язків виступає у вигляді міжнародного кредиту. В вузькому понятті слова міжнародний кредит – позичка в грошовій або товарній формі, що надається кредитором однієї країни позичальнику з іншої країни на умовах строковості, поворотності та сплати процентів. У широкому сенсі це поняття включає в себе також закордонні портфельні інвестиції – вкладення капіталу в іноземні облігації, акції зарубіжних підприємств та інші цінні папери з метою одержання доходу, а не встановлення контролю за господарською діяльністю позичальника.

На відміну від зовнішньої торгівлі, що отримала широке розповсюдження ще у докапіталістичних формаціях, вивіз капіталу став важливою формою зовнішньоекономічних зв’язків лише на вищій стадії капіталізму, коли в найбільш розвинених країнах гігантських розмірів досягло нагромадження капіталу та утворився його відносний надлишок.

Первісно експорт капіталу здійснювався з метрополій на периферію світового господарства здебільшого в позичковій формі, без істотної підтримки з боку держави.

У провідних капіталістичних країнах держава не тільки сприяє вивозу приватного капіталу, але і безпосередньо виступає експортером фінансових ресурсів. У США, наприклад, частка держави в загальному обсязі експорту капіталу, що складала менш ніж 1% напередодні Другої світової війни, підвищилася в середині 80-х років до 1/4. Вивіз державного капіталу спрямовується здебільшого до країн, що розвиваються, та здійснюється головним чином у вигляді пільгових кредитів та дарунків, що отримали назву «офіційна допомога розвитку». Її основна мета полягає не в одержанні максимального прибутку, а в забезпеченні довгострокових економічних та політичних інтересів капіталістичних держав у країнах, що розвиваються. Державні кошти надходять у ці країни не тільки на двосторонній, але і на багатосторонній основі – через міжнародні та регіональні фінансові організації.

Тепер на промислово розвинені країни припадає більш 3/4 усього експорту приватного капіталу. Частка держав, що розвиваються, в загальному обсязі міжнародних кредитів та інвестицій істотно знизилася. Це пояснюється не тільки важким економічним та фінансовим становищем багатьох із них. Зміна напрямку вивозу приватного капіталу пов’язана ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ

Котляров Сергій
генеральний директор ТОВ «Магістр-реєстр»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org