Складові системи управління обігом цінних паперів
Сучасна ринкова економіка - це складна система господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності та чисельні регулюючі і контролюючі інститути, діяльність яких має бути спрямована на досягнення ефективного управління економічними процесами та запобігання кризовим явищам. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки пов'язані між собою в становленні та розвитку.
Розглядаючи проблематику взаємодії складових системи обігу цінних паперів, не можна оминути проблему управління означеною системою в якості одного з дієвих механізмів динамічного взаємозв’язку між ними. Поняття «управління» визначається, як «функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяльності» [1, 624].
Аналіз системи управління обігом цінних паперів на основі системного підходу дозволяє визначити дві сторони її існування: зовнішню та внутрішню. Внутрішня сторона обумовлена взаємодією структурних і функціональних компонентів, що утворюють цілісну динамічну систему. Зовнішня сторона відповідає за функціонування в якості складової загальної системи управління економікою, яка формується за допомогою сукупності спеціальних правових, адміністративних, економічних та соціально-психологічних методів, а також певних інструментів стимулювання і обмеження [2].
Сучасна теорія оптимального управління складними системами, до яких ми відносимо і систему управління обі-гом цінних паперів, передбачає забезпечення виконання трьох основних функцій:
· оцінки стану системи та формування необхідних параметрів системи (регулювання);
· формування сигналу зворотного зв’язку (нагляд і контроль). При цьому під наглядом розуміється отримання інформації про загальний стан системи, а під контролем - отримання і перевірка додержання ключових параметрів системи;
· вжиття заходів, що впливають на корегування стану системи для досягнення необхідних параметрів системи (вжиття заходів впливу) [3].
Часові періоди управління об’єктами системи управління розглядаються як «входження» об’єкта у сферу управління, управління об’єктом та «вихід» об’єкта з сфери управління. У динамічній системі три чинники ускладнюють процес управління: велика кількість об’єктів управління та параметрів вимірювання їхнього стану; неточність у вимірюванні параметрів системи; складність розрахунку адекватних управляючих заходів для коректування, враховуючи динамічність параметрів системи.
Важливою характеристикою системи управління є її стійкість, тобто недопущення перевищення встановлених меж характерних параметрів об’єкта. Отже, стійкість, швидкість і точність розглядаються як основні цілі при формуванні ефективної системи управління. Проте, збільшення швидкості управління понад певну межу може викликати зниження точності і навіть привести до нестійкості системи управління. Саме тому досягнення якнайкращого співвідношення між цими характеристиками є найважливішим завданням формування системи управління будь якою складною системою.
Аналіз наукової літератури з обраної проблематики свідчить, що існують різні підходи до визначення поняття регулювання процесів на ринку ...
[Завантажити PDF версію] Ключові слова: | ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ
Хоружий Сергій к.е.н., докторант ДВНЗ «Університет банківської справи»
|