ПАРАМЕТРИ АНАЛІЗУ РЕГІОНАЛЬНИХ ДИСПРОПОРЦІЙ ТА РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ


Проаналізована проблема регіональної асиметрії та посилення суперечностей між регіонами невід’ємна від розвитку світової економіки.

Диспропорції розвитку об’єктивні, вони існували завжди і виявлялись як на наднаціональному, так і на національному міжрегіональному рівні. Якщо звернутись до історії, то можна побачити, що більшість воєн і конфліктів у світі відбувались саме через таку нерівномірність розміщення продуктивних сил: одні країни мають вигідніші географічні та кліматичні умови, багатші запаси корисних копалин, вищий рівень науково-технічної бази, інші перебувають у гірших умовах, що, звичайно, позначається на їхньому загальному соціально-економічному розвитку. Така сама ситуація складається й усередині окремих держав, навіть незначних за площею, де під впливом певних чинників об’єктивно формуються територіальні диспропорції розвитку. При цьому з дальшим розвитком суспільства до об’єктивно наявної природної асиметрії додається соціально-економічна, яка формується й на суб’єктивних факторах, значною мірою обумовлених також позицією держави, її регіональною економічною політикою. Адже давно доведено, що без фінансово-економічних важелів держави неможливе існування її регіонів. Тому державна регіональна економічна політика має бути спрямована на забезпечення стійкого економічного розвитку регіонів, підтримку їхнього природно-ресурсного та виробничого потенціалу, гарантування реалізації єдиних стандартів гідного рівня життя населення на всій території держави тощо.

В Україні регіональна асиметрія має глибоке історичне коріння, повторюючи диспропорційність українських територій у складі СРСР. Прикро визнавати, але асиметрія розвитку регіонів в Україні за останні 20 років незалежності лише поглиблювалася. Спостерігалося посилення деструктивних тенденцій у господарських комплексах регіонів, вичерпання потенціалу екстенсивного розвитку, поширення утриманських настроїв на фоні неефективності державних механізмів подолання відсталості територій1. Кризові явища 2008-2009 рр. зайвий раз довели соціально-економічну вразливість регіонів та їхню нездатність адаптуватися до нових вимог ринкового середовища. Негативні тенденції виявились навіть у, здавалося б, розвинених регіонах держави. Крім того, на тлі політичних подій посилилась конфронтація регіонів України, що ще сильніше затягує й без того тугий вузол наявних регіональних проблем.

На сьогодні в структурі українських регіонів виокремились кілька груп з різним рівнем урбанізації, зайнятості, обсягом і темпом зростання економіки. Зазвичай їх поділяють на індустріальні регіони-локомотиви (до цієї категорії можемо віднести Донецький, Дніпропетровський, Запорізький, Луганський, Харківський, Київський регіони), проблемні аграрні та старопромислові регіони (АРК, Кіровоградський, Миколаївський, Полтавський, Херсонський регіони), периферійні ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

МАКРОЕКОНОМІКА

Буряченко Андрій
кандидат економічних наук, старший викладач кафедри фінансів КНЕУ




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org