БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ: НОВА ПАРАДИГМА СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ


Розпочавши своє становлення на початку 90–х рр. банківська система нової країни – незалежної України – набрала за ці роки чималу потужність та пережила ряд фінансових криз. Але із кожної кризи вона виходила за рахунок інфраструктурного розвитку. Так, у період гіперінфляції та нестабільності обмінного курсу 90-х років одним з найбільших ринкових досягнень було створення банківською спільнотою Української міжбанківської валютної біржі. Вона мала значний позитивний ефект для стабілізації фінансово-економічної ситуації на ринкових засадах в країні і була поштовхом для значних приватних інвестицій у банківський сектор. Як самоврядна професійна структура вона стала певним інтелектуальним майданчиком, на якому формувалися ідеї щодо подальшого розвитку банківської системи, і мала значний вплив на регулятора – Національний банк України (НБУ). Створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на початку 2000–х рр. відкрило двері для інвестицій домогосподарств у банківську систему, які за десять років зайняли одне з домінуючих місць в фінансових ресурсах країни. Широке відкриття банківського ринку для іноземних інвесторів у 2005–2008 рр. надало поштовх іпотечному довгостроковому кредитуванню, а також розвитку інфраструктурної підтримки цього сектору в особі Державної іпотечної установи.

Гостра фінансова криза 2008–2009 рр. та наступна економічна стагнація в економіці показали, що Україна і її банківська система не тільки значною мірою залежать від світових фінансово-економічних негараздів, а є однією з найбільш незахищених країн, в якій ці негативні економічні процеси мають особливо гострий характер. Втрата ліквідності значною частиною банківських установ у 2009 році, та відчутне погіршення платоспроможності їх клієнтів, з одного боку, призвели до лавинообразного банкрутства позичальників. З іншого – до прискореного розвитку бізнесу колекторських установ, діяльність яких, нажаль, досі не упорядкована. Банківська система виявилася значною мірою незахищеною від шахрайських дій позичальників, які в рамках відверто слабкого законодавчого забезпечення прав кредиторів, практично паралізували кредитну активність банків.

Цілком очевидно, що збільшення вимог до банків у регулюванні норм обов’язкового резервування заради підтримки фіксованого обмінного курсу, самим негативним чином відбивається на наявності обігових коштів в економіці, і, відповідно, на зростанні національного продукту. До того ж необхідно констатувати, що у останні роки має місце негативний процес виходу з українського банківського ринку банків із 100% іноземним капіталом, які не бачать перспектив свого подальшого розвитку та забирають ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ТЕОРІЯ

Дробязко Анатолій
к.е.н., радник голови правління ПАТ «КБ «НАДРА»

Лісовенко Віталій
к.е.н., доцент кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», член Правління ПАТ «Альфа-Банк», заступник Міністра фінансів України

Федосов Віктор
д.е.н., професор, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри фінансів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org