Інтелектуальна власність як специфічний ресурс фондового ринку


Інтелектуальна власність дедалі частіше виступає як внесок до статутних фондів акціонерних товариств, а відтак стає дедалі поширеним засобом оплати акцій. Цьому сприяє відсутність у вітчизняному законодавстві відповідних обмежень та відносна легкість, з якою можна конвертувати слабо придатний для активних ринкових операцій нематеріальний об’єкт у «серійний» товар фондового ринку.

Проблеми відносин інтелектуальної власності на фондовому ринку

Багато фахівців негативно (і не без вагомих підстав) ставляться до можливості формувати статутні фонди АТ правами на інтелектуальну власність. Цінні папери і так вважаються «фіктивним капіталом», лише відображенням реальних цінностей. Тому ідея випуску «фіктивного капіталу» під нематеріальні, невідчутні на дотик ресурси не може не насторожувати. Для того, щоб визначитись із відношенням до ролі інтелектуальної власності на ринку цінних паперів, треба ретельно зважити всі «за» та «проти». Перш за все згадаймо, що головною функцією фондового ринку є перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів. Звичайно, інтелектуальна власність не може вважатись безпосередньо фінансовим ресурсом, таким як гроші або цінні папери. Але інтелектуальна власність має одну цікаву спільну рису з фінансовими потоками в їх сучасному вигляді – і те й інше існує зараз переважно у вигляді інформаційного потоку, тобто в нематеріальній формі (наприклад, безготівкові гроші, бездокументарні цінні папери). З урахуванням цього перерозподіл прав на інтелектуальну власність за допомогою цінних паперів не видається вже чимось занадто екзотичним.

До факторів, що голосують за присутність інтелектуальної власності на фондовому ринку, належать: наявність великої кількості АТ, які мають у власності значні нематеріальні активи (НДІ, КБ, виробники унікальної продукції тощо) та потреба в організації нових високотехнологічних компаній, які основним надбанням на час створення мають такі продукти інтелектуальної діяльності, що потребують для реалізації їх потенціалу широкого залучення додаткового акціонерного капіталу.

До факторів, що застерігають проти використання інтелектуальної власності як оплати за цінні папери (у т.ч. за корпоративні), можна віднести: поняття інтелектуальної власності досить розпливчате, а відтак важко визначитись, чи дійсно об’єкт, який вноситься як оплата за цінні папери, є повноцінним продуктом інтелектуальної діяльності; деякі форми інтелектуальної власності не забезпечені механізмом фіксування прав власності, а відтак є досить велика вірогідність того, що внесок здійснюється не власником, що ця інтелектуальна власність уже використана як предмет інших товарообмінних операцій або підлягає переходу до суспільного надбання; методики експертної оцінки інтелектуальної власності характеризуються високим ступенем суб’єктивності, а можливість її оцінки учасниками АТ у довільному порядку доводить цей суб’єктивізм до крайньої межі.

Усе це веде до зловживань, серед яких типовими є випадки, коли одна особа вносить до статутного фонду АТ імітацію інтелектуальної власності і значно збільшує свою частку в товаристві, а інші особи вимушені сплачувати свої частки реальними цінностями. Є випадки, коли засновники АТ формують увесь статутний фонд ...

[Завантажити PDF версію]


Ключові слова:  

ТЕОРІЯ

Степанова Валентина
начальник Харківського територіального управління ДКЦПФР

Потьомкін Юрій
заступник начальника Харківського територіального управління ДКЦПФР




©  2001 - 2024  securities.usmdi.org